– Ти чула, Тамаро, що у Наталки сталося? Чоловік її сьогодні з міста приїхав. За будматеріалом ганяв, та так з ночівлею там і залишився. А вранці приїхав, від нього духами жіночими тхне за кілометр. Це я в магазині відчула, коли в черзі стояла. Наталка, коли Толик додому з’явився, відразу і духи відчула, і інші ознаки зради на ньому побачила. Так ось, з качалкою його по городу ганяла, усі сусіди зглядалися. А потім зупинилася біля куми.

– Томочко, вітаю. Не поспішай, зараз щось розповім, – зупинила жінку баба Клава. За матеріалами

Тамара – бібліотекарка в окулярах з товстою оправою поспішала після роботи додому, коли до неї підійшла відома в селі пліткарка.

Старенька Клавдія Микитівна, була не злою людиною, але зовсім не вміла тримати язик за зубами.

До неї в гості приходили тільки, щоб вивідати інформацію, а так вона жила на краю села на самоті.

Оглянувшись на всі боки, баба Клава змовницьки нахилилася до Тамари і стиха почала розповідати:

– Ти чула, у Наташки що сталося? – і, не чекаючи відповіді, вона продовжила, – Чоловік у ній сьогодні з міста приїхав. За будматеріалом ганяв, та так з ночівлею там і залишився. А вранці приїхав, від нього духами жіночими тхне за кілометр. Це я в магазині відчула, він заходив, – хвалькувато вимовила бабуся.

Тамарі хотілося швидше закінчити цю розмову – не любила вона плітки, але відразу перервати мовлення не могла, незручно було. Зараз же, коли основна інформація була розказана, вона зважилася попрощатися:

– Клавдія Микитівна, побіжу додому, добре? Я тісто на хліб з ранку ставила – боюся втече.

– Та нічого з твоїм тістом не буде, – поспішила з відповіддю настирлива старенька. – Слухай, що далі було. Наташка, коли Толик додому з’явився, відразу і духи відчула, і інші ознаки зради на ньому побачила. Так ось, з качалкою його по городу поганяла, бігла аж до куми, потім охолола – пішли вони будматеріали розбирати.

– Як, ось так відразу і пішли? Вона його не вигнала? – здивувалася Тома.

Баба Клава тихенько засміялася:

– Тамара, смішна ти. Відразу видно, що міська. Куди ж вона від нього з двома малими дітьми подінеться. У них і господарство: город, корови, прибудову вони ще затіяли.

Жінка не могла зрозуміти таких відносин. Тома переїхала в село рік тому, посварившись зі своїм нареченим, який зрадив її з її кращою подругою. Краще вже однією, ніж з ким попало. Так вона вирішила для себе.

Почувши розповідь бабусі Клави, вона вкотре здивувалася, чому жінки прощають зpади і нашвидку попрощавшись зі старенькою, поспішила додому.

А як ви думаєте, дорогі читачі, чи дійсно зрада – це не привід для розлучення?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.