Хочу розповісти свою історію, в якій я дуже вдячна своїй свекрусі за те, що саме вона допомогла мені зрозуміти, що я зовсім не потрібна своєму чоловіку. І саме вона – допомогла мені розлучитися з ним.

Наш шлюб з чоловіком я вважала щасливим. П’ятнадцять років – це чималий термін. І, якщо траплялися часом сварки, вважала за краще розповісти про це свекрусі. Адже Любов Семенівна завжди здавалася мені майже ідеальною свекрухою. Вона частенько брала мою сторону і казала своєму синові, що сімейне щастя – це терпіння і вміння домовлятися. Навіть коли на світ з’явилась моя дитина, зі мною поруч була не мати, і не чоловік, а свекруха. За матеріалами

Мої батьки працювали і приїхали лише на тиждень. А мама Люба жила в сусідньому будинку. Це вона підказувала мені що робити з малюком і вчила як його купати.

Але, при цьому, не зациклювалася на нас. Без чоловіка вона залишилася давно. Тому в якості коханого чоловіка у неї значився Василь – не поганий такий товариш, набагато молодший за неї. Але, після чергового відрядження, Любов Семенівна приїхала сама не своя. Виявилася, що закохалася. Та не в кого-небудь, а в іноземця. Через три роки вона і переїхала до свого нового чоловіка. Ми переживали і раділи за неї одночасно. Більш того, були їй дуже вдячні. Адже вона ще й залишила в наше використання свою квартиру. Вирішила перестрахуватися і не продавати її. Раптом не вийдуть нові відносини, буде куди повернутися. Так вийшло, що у вигляді додаткового заробітку у нашій сім’ї з’явилися ще й гроші від оренди житла.

Але саме цей додатковий дохід і був першим поганим дзвіночком. Хоча, звичайно, правильніше сказати – розподіл цього доходу. Мій чоловік став вести себе так, ніби це не його мама надає нам допомогу, а він сам став заробляти набагато більше. Постійні застілля і друзі. Я намагалася донести до нього, що це не найкращий варіант спільного життя, але виходили постійні скандали. Гроші йшли як вода в пісок. Тим більше, що у нього з’явилося нове хобі – риболовля. Човни, мотори, спеціальний одяг і спінінги. Все це коштувало не мало. Дійшло до того, що нас з малюком мало не годували мої родичі, які допомагали мені поки я сиділа в декреті.

Любов Семенівна прилітала до нас в гості. Вона бачила все це, намагалася розмовляти зі мною і своїм сином. Намагалася сказати, що ми не зовсім правильно чинимо. Але мій чоловік нічого не хотів слухати. А я часто плакала. І ось сталася дивна подія. В черговий раз, коли приїхала Семенівна, не стала попереджати про це. Добралася до нас на таксі.

Я займалася з дитиною. Чоловік поїхав на чергову риболовлю і був відсутній вже кілька днів. Приїзду свекрухи дуже зраділа, адже вона мені завжди допомагала. Але цього разу все пішло не за звичним сценарієм. Спершу вона запитала, чому я відпускаю свого коханого на риболовлю і не вимагаю, щоб він нам допомагав. Я пояснила, що він мене не чує і все закінчується виключно скандалами. Навіть якщо він і залишається вдома, то не поспішає допомагати. А всім своїм виглядом показує, що його змусили відмовитися від відпочинку і гарної поїздки. Та ще й все йому не так цілі вихідні. Вже краще я сама справлятимусь, ніж з таким помічником. «Тоді чому ж у тебе все так брудно і не прибрано, якщо «сама»?», – запитала мама Люба. Я розгубилася. Вона ніколи не говорила подібних речей.

З тих пір свекруху немов підмінили. Вона зовсім перестала мені допомагати і робила мені нескінченні зауваження по господарству. Моя дорога друга мама, перетворилася в холодну і колючу людину. Навіть чоловік мій став мене захищати і говорити, що не така я вже й погана господиня. Хоча робив він це не часто. Лаятися з нею йому не хотілося. Так що тепер він мав додаткову причину виїхати з друзями на річку.

Черговий її приліт став останньою крапкою. Малюк хворів і погано спав, чоловік знову залишив мене без допомоги, та ще й Любов Семенівна почала тикати мене носом в недостатньо добре помиті кути і почищену ванну. Коли чоловік повернувся, я поставила питання руба: або він переглядає своє ставлення до сім’ї, допомагає і захищає мене, або я йду. Фізичних і душевних сил вже просто не залишилося. Але чоловік повів себе досить егоїстично. Він заявив, що, як жінка я повинна не умови ставити, а намагатися зберегти офіційний шлюб за всяку ціну. І не в моєму становищі наказувати.

Навіть не знаю, як описати все те, що відчувала я в той момент. В той же день я зібрала речі і поїхала до батьків. Чоловік приїхав миритися тільки через два тижні. Але мені це було вже не потрібно. За цей час у своїх мами і тата я згадала що значить жити однією сім’єю. Ми розлучилися майже через два роки.

Тільки через чотири роки, коли у мене з’явився новий обранець, я змогла зрозуміти наскільки Любов Семенівна розумна і мудра жінка. Вона не дарма стала тиснути на мене під час своїх візитів. Вона намагалася зрозуміти, чи готовий її син горою стояти за свою обраницю. Чи готовий він захищати свою сім’ю від сторонньої людини. Йому це було вже не цікаво. Він просто ховався від нас, тікав на свої риболовлі. І вона усвідомила, що наш шлюб вже давно розпався. Тільки ми боїмося поставити крапку, боїмося зруйнувати звичний хоча і обридлий побут. Зараз я розумію свою свекруху і вдячна їй за розлучення.

Вона тепер постійно телефонує мені, коли приїжджає. Привозить гостинці дитині і мені багато речей і подарунків. Я дуже люблю її, вона мені близька і рідна людина.

Фото ілюстративне, з вільних джерел