Тоня пішла від Ігоря, коли з’ясувалося, що той зра джує її. Добре, що не були одружені. Погано, що була ваrітна. Тоня наро дила сина і всі її думки були пов’язані з ним. Минуло три роки, Мишко пішов до садка, а Тоня вийшла на роботу. Того дощового дня дівчина поверталася з роботи.

Побачила маршрутку, що під’їжджала до зупинки, побігла і… Зламався каблук, і вона з усього розмаху плюхнулася в калюжу. Хлопці, які стояли на зупинці, розреготалися.

Від бо лю та обра зи Тоня розnлакалася як дитина. — Ну, ну… Не розводь вогкість, і так дощ іде. Каблуки ламаються на щастя! Молодий чоловік підняв її, поставив на ноги, обтрусив одяг. — Йти зможеш? – спитав він. – Ні. — Тоді поїхали, — сказав він і повів її до своєї машини.

Стас привіз її додому, довів до квартири, забрав чоботи. — Полагоджу. Він був симпатичним та дбайливим. Пройшов тиждень. — Мамо, підемо на дитячий майданчик, — попросив син. Мишко катався з гірки, коли до неї підійшов Стас. — Вітаю. Ось твої чоботи. — Спасибі. — Як ти себе почуваєш? —

Чудово! — На гірці твій син? — Мій! І що? — Нічого. Я тобі купив інші чоботи. Тобто вони такі самі, але на низьких підборах. — Навіщо? Я не просила!

— Просто подумав, що тобі буде важко бігати магазинами в пошуках нових чобіт, от і купив. – Зараз все можна купити через інтернет! Що вам потрібно? Грошей? — Мені своїх вистачає. – І житло є? — Трикімнатна квартира. – А машина? — Я ж на ній тебе привіз! — А робота. — Також є. — А дружина?

— Дружини немає. Розлу чилися. Дітей немає. Я хотів, а вона ні, ось і… Взагалі я хотів запросити тебе на прогулянку… — Мамо, похитай мене! — покликав Мишко. Тоня та Стас пішли до гойдалок, де стояв її син. Хлопчик уважно подивився на Стаса і раптом спитав: — Ти прийшов?

— Так, — відповів той. — Я завжди знав, що ти прийдеш. Батьки завжди приходять! — сказав син і обійняв Стаса за ноги. Той підняв хлопчика на руки. «Цікаво, як він викрутиться?», — посміхнулася Тоня. Стас легко «викрутився» — він покликав Тоню заміж. Минув рік.

— Хлопчики, увага! — сказала Марина, входячи в квартиру і звертаючись до Стаса з Мишком, що грають в Лего, — у когось буде сестричка чи братик! А хтось стане татом! — Я ж казав, що підбори ламаються на щастя!

КІНЕЦЬ.