Весільний день має стати одним з найщасливіших моментів у житті кожної людини. Але мій особливий день обернувся справжнісіньким жахом.

Моя подруга Ганна завжди була поряд зі мною у важкі хвилини.

Як подружка нареченої, вона активно допомагала мені з підготовкою до весілля, тому я не могла й уявити, що саме вона стане причиною мого горя.

Весь день вона поводилася трохи дивно, а її погляди в бік мого нареченого Сергія здавались мені занадто теплими і особистими. Після офіційної частини та вечері я помітила, що Сергій та Ганна кудись зникли.

Спочатку я подумала, що вони просто розважають гостей чи займаються організаційними питаннями, але через деякий час я почала турбуватися.

Пошуки привели мене до задніх дверей нашого банкетного залу, де я почула їхні голоси.

«Ми маємо це закінчити, Сергію. Це не чесно по відношенню до неї», — сказала Ганна, і її голос тремтів. «Я знаю, але як я можу жити, знаючи, що втратив тебе?

Ми знаємо, що це більше, ніж просто випадковий зв’язок», — відповів Сергій. Моє серце мало не зупинилося. Я стояла, притулившись до стіни, і не могла повірити своїм вухам.

Це був справжній удар — дві людини, яких я любила і яким довіряла найбільше, зрадили мене у найважливіший день. Коли я набралася сил увійти, вони обернулися до мене. Їхні обличчя висловлювали здивування та страх.

“Як ви могли?” — тільки це я змогла видавити з себе. Ганна заплакала, а Сергій намагався щось пояснити, але я вже не могла слухати.

Я пішла, залишивши їх стояти там разом. Вечір, який мав стати початком нового розділу мого життя, перетворився на мою найбільшу трагедію…

КІНЕЦЬ.