Виявилося, що мій чоловік має генетичне захворювання. Коли я виходила заміж, не знала про це. Сім’я моя була багатодітною, приданого в мене не було. Сім’я чоловіка прийняла мене добре. Вони дали мені житло, можливість добре одягатися та смачно їсти. Тоді я не знала, що ця забезпеченість матиме ціну-бездітність.

Якби знала, відмовилася б. Я цілими днями плакала, не могла упокоїтися рівно тиждень. Потім зібралася і почала думати, як жити з цим далі. Я запропонувала чоловікові варіант із усиновленням, але він відмовився з таким аргументом: -Ми усиновлювати дитину не буде. Неясно, дитина з якими генами нам попадеться. І це каже він, який “попався” мені таким самим. Я знала, які результати можуть бути, якщо я завагітнію, але не втрачала надії, що це станеться.

Чоловік я любила, не збиралася через це розлучитися з ним, але й дитину теж хотіла. Незабаром я побачила довгоочікувані дві смужки . Я побігла до чоловіка та розповіла йому. Він не був у такому захваті як я. Він нічого не сказав і пішов до свекрухи. За півгодини зателефонувала свекруха і сказала мені:

— Не хвилюйся, зробиш аборт і продовжуйте жити як раніше. — Ларисо Василівно, — сказала я їй, — я не збираюся відмовитися від своєї дитини. Свекруха кинула слухалку. Я подумала, що все пройшло, можна спокійно жити, але вона наступного дня прийшла до мене: — Ти, мабуть, не уявляєш, що це таке. Я свого часу не знала, бо не народила б його. А ти знаєш. Зрозумій, цим ти зруйнуєш не лише своє життя, а й наше. Нам не потрібний такий онук.

Чоловік практично перестав жити зі мною. Затримувався на роботі, а потім ночував у свекрухи. Свекруха думала, я передумаю, почекала два місяці, потім почала мені загрожувати. — Даю тобі місяць. Якщо не зробиш аборт, ми подамо на розлучення і випишемо тебе із квартири. Звісно, я не злякалася. Якось на вулиці я випадково зустріла свого брата.

Він зрозумів, що зі мною щось не так, я щось приховую. Я розповіла йому все. Наступного дня він разом із батьками приїхав за мною. Того ж дня зателефонувала свекруха і сказала, що вони подають на розлучення. Але я не погодилася. Чоловік протягом усієї вагітності не дзвонив, не цікавився нами, а свекруха дзвонила і продовжувала виносити мені мозок.

Я просто заблокувала її номер. Мій синок, Кирило, народився точно вчасно. Минуло вже шість місяців, ми пройшли різноманітні обстеження, у нього все гаразд.

Джерело