Валерія була щаслива. Та чи багато потрібно жінці для щастя? Чоловік подарував троянди, це улюблені її квіти, а ще й кремового кольору, вона їх обожнює.

А в голові промайнуло: все-таки кохає її Артур. Чоловік постійно дбає про сім’ю. Хоча діти вже дорослі, одружені, мають своїх дітей, постійно піклується про них. А дванадцять років тому вона сама, власними руками мало не зруйнувала своє щастя. Все почалося з дрібниці.

Валерія випадково дізналася від подруги, яка працювала на фірмі, де робив Артур, що чоловікові ще декілька місяців тому підвищили зарплату.

Здивувалася, бо чоловік приносив стільки ж, скільки й раніше, й нічого не говорив про підвищення.

Почала спостерігати за чоловіком і побачила те, чого не помічала раніше. Все частіше Артур затримувався на роботі, а у вихідні щоразу кудись ішов.

У Валерії всередині похололо: в чоловіка є “любка”, він планує залишити сімʼю й піти до неї. Наступного дня поділилася цією думкою з подругою. Та порадила піти до жіночки, яка нібито знає майбутнє.

Для жінки настали непрості дні. Не могла їсти, спати, боялася йти до когось, адже знала: якщо дізнається чоловік, то скандалу не минути.

Врешті наважилась. Узяла фотографію Артура, гроші і пішла все таки до тієї жіночки, яку їй порадила подруга. Стара жінка зустріла її на порозі, оглянула з ніг до голови. Від її погляду стало Валерії не по собі.

Та сказала Валерії, що її чекає розлука з чоловіком. Що він має іншу жінку, молоду, гарну та при грошах. А на саму жінку чекають випробування, однак заспокоїла сказавши: “Не хвилюйся, все переживеш”.

Додому Валерія повернулася збайдужіла до всього. Розлучення, інша жінка, яка з’явилася в Артура, більше не хвилювали, їй усе стало байдуже.

Увечері, повернувшись із роботи, чоловік був здивований тим, що дружина не приготувала вечері. Коли запитав про це, Валерія вже не витримала: ” Що, їсти захотів? А “вона” не нагодувала? – і почала ридати.

Артур розгубився, він не розумів, з чого це все Валерія взяла? Їхня розмова була довгою: то переходила у сварку, то стихала, коли чоловік та дружина заспокоювали одне одного.

Нарешті вони порозумілися. І Артур вже змушений був відкрити свою таємницю. Він нагадав Валерії про її мрію: мати власне авто. Він знайшов новий, проте надто дорогий. Тому й приховав той факт, що збільшили зарплату, працював у вихідні. І вже за декілька тижнів мав назбирати потрібну суму і купити.

Валерії стало ніяково: чоловік старався, готував для неї несподіванку, а вона…така сяка. Пара порозумілися та  домовилися, що: більше ніяких таємниць.

Минуло багато часу, кожен намагався не згадувати про події, які мало не призвели до розлучення.

А в сім’ї Валерії й Артура відбулися значні зміни: обоє стали уважнішими одне до одного, почали приділяти одне одному більше часу.

А от несподіванки ці всі залишилися тільки приємні. Такі, як кремові троянди, подаровані з справжньою любов’ю.

Дорогі читачки, а у вас були такі ситуації життєві, коли ви зверталися до таких “спеціалістів”?

Джерело