Увага Степана Олеговича правда була xвopoю. Добре, що він тримав руки при собі, але ті розмови про моє особисте життя надовго викарбувалися в моїй пам’ятті

 
  • Доню! Мені байдуже на твої оцінки! – Нарешті я почула мамин голос. – Мене хвилює інше, чому ти не розповіла мені раніше?

Я підняла заплакані очі на маму. Її обличчя спотворив біль. Душевний біль.

  • Ну… Не знаю… Я… – Довелося зробити паузу, аби зібрати думки до купи. – Думала, ти не повіриш мені.
  • Доню… – Мама сумно посміхнулася. – Я завжди буду тобі вірити, бо ти моя дитина.

Я остаточно прийшла до тями після маминого фірмового компоту. Він зігрів мою душу з середини, так би мовити.

На екзамен я прийшла абсолютно спокійна. Написала все, що знала. Коли я здавала роботу, Степан Олегович нічого мені не говорив. Він же просив, щоб я подумала і сказала свою остаточну відповідь. Може вчитель передумав? Раптом в нього совість прокинулась і він більше не буде чіплятися до мене?

Відповідь лежала на поверхні.

  • Хтось п0_бuв Степана Олеговича. – Шепотіли на перерві.
  • То це правда?
  • Так-так!
  • А я думаю, чому він в окулярах прийшов.

Ці розмови лунали зі всіх боків. Я ніде не могла від них заховатися. Хто ж і за що відлупцював Степана Олеговича?

  • Ей! Лисице!
  • Йди до дідька, Микито!

Мене покликав мій сусід. Він завжди називав мене лисицею, через рудий колір волосся. Я тоді не знала, що Микита робив біля моєї школи, але дуже швидко все зрозуміла.

Микитині руки були збиті.

  • Ти кому пику начистив? – Прищурившись, запитала я.
  • А? – Не зрозумів Микита. Він кинув швидкий погляд на свої руки. – А! То це, ну… З хлопцями боролися. – Микита чухав потилицю. – Ну, переборщили.

Микита посміхався широкою посмішкою. Погляд повністю видавав його.

  • Точно? – Я глянула прямо йому в очі.
  • Ага. – Микита посміхнувся ще ширше. – Це го… підемо на каву?
  • Ой, ні! – Закричала я. – Ніякої кави!
  • А… Ну, добре. То може поїмо морозива?
  • От морозиво мені подобається. – Тепер вже посміхнулася я.

Зараз ми живемо у шлюбі десять років. Маємо гарну дочку, яку Микита захищає так само пильно, як колись мене.

А, точно! За екзамен я отримала одинадцять балів!

КІНЕЦЬ.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩