Щиро кажучи, мамі моїй ми просто так грошей ніколи не даємо! – розповідає мені якось моя знайома 30-річна Людмила. – Вона сидить з нашою донькою від і до. Приходить вже о восьмій ранку і йде в сьомій вечора, коли ми з роботи повертаємося. Іноді, навіть, затримуємося у нас скільки буде потрібно, вона ні слова не говорить – робота ж! При цьому в будинку до нашого приходу завжди порядок, їжа приготовлена, прання розвішане – ніяких проблем. Мама і не присяде за день жодного разу! Знаючи свою дочку і її важкий характер, можу сказати – це дуже непросто для неї.

– Ви з чоловіком мамі грошей даєте за допомогу? Можливо, це б дуже виручило її.

– Так, домовилися ми з моєю мамою ще про це відразу, що будемо з чоловіком компенсувати їй зарплату. Після цього моя мама відразу з роботи звільнилася, щоб нам допомагати з дитиною. Ні, в грошах мама великої потреби не має, живе з татом, тато непогано заробляє. Але треба ж і совість мати, правда?

Якби не внучка, мама б отримувала зарплату. А гроші ніколи зайвими не бувають у будь-якій родині! А нам різниці теж особливої немає, якби не мама моя, то б няні ми ще більше грошей віддавали і то чужа людина з дитиною сидить, а чужим людям, я, чесно кажучи, не дуже довіряю, хвилювалася б постійно.

Моя знайома Людмила вийшла з декрету, коли ще її дочці було лише рік і десять місяців – і теж не заради грошей, а заради перспектив у майбутньому: подзвонив директор, зробив дуже цікаву пропозицію, пропонував гарну оплату.

Зважитися треба було буквально за кілька днів – і виходити на новий цікавий проект.

Або не виходити, сидіти в декреті ще рік, а потім на цій роботі ніякої кар’єри вже не чекати, адже все дуже може змінитися, гарне місце на роботі то не так часто й буває вільним, його з легкістю може хтось заняти.

Людмила відразу порадилася зі своїм чоловіком, з мамою і зважилася спробувати почати нове життя, адже ще зовсім молода і хочеться якоїсь перспективи.

– Від таких пропозицій не відмовляються, адже такої хорошої роботи ти можеш більше ніколи не знайти, якщо впустиш такий шанс! – підтримала свою доньку її рідна мама. – А тим, хто відмовився, другий раз не пропонують і відношення до них вже зовсім інше, не таке, як раніше, адже начальство не любить, коли йому відмовляють! Все одно тобі через рік виходити з декрету і знову працювати на своїй роботі, давай зараз, яка різниця. Через рік буде точно так само непросто, в будь-якому випадку. Так зараз хоч є, заради чого долати труднощі. Давай спробуємо! Я допоможу вам у цей непростий час.

В результаті Людмила вийшла на роботу, а її мама стала сидіти з дитиною, і робить це вже два роки.

Дочка у Людмили активна та дуже рухлива, але мама справляється з нею досить таки непогано. Бабуся і внучка відмінно ладнають між собою.

Бабуся водить дитину гуляти в парк, возить в басейн, читає книжки, займається розвитком – словом, не просто відбуває час, а займається з дитиною сумлінно.

При цьому ще й по дому встигає своїй дочці допомагати, як тільки має таку можливість, адже шкодує дуже її.

– Моя мама взагалі скарб справжній для нас з чоловіком! – з захватом говорить про свою рідну неньку Людмила. – Як би ми без неї впоралися самі – навіть не уявляю!

Мама весь тиждень проводить в сім’ї своєї доньки, в курсі всіх проблем і справ, допомагає у всьому, тоді як свекруха живе своїм життям.

Онуку бачить вона по великих святах, не частіше разу на пару місяців.

При цьому свекруха теж на пенсії, але займається лише собою та своїми справами.

Ходить на якісь гуртки для пенсіонерок при центрі соцслужби, записалася в басейн, гуляє з подругою по парку. Влітку їде на дачу і проводить весь час там з сусідками.

Загалом свекруха завжди жила і зараз живе у своє задоволення. Вона вважає, що так нормально цілком.

– Цілком могла б мою маму хоча б трішки розвантажити, взяти на себе внучку хоч іноді! – зітхає Людмила. – Але це їй в голову навіть не приходить. Не хоче вона такої зайвої турботи на себе брати.

А недавно свекрусі знадобилися немаленькі гроші.

У минулому році подруга її їздила в дуже хороший санаторій в Трускавці, і повернулася в повному захваті від перебування там.

Вона вихвалялася, що дуже гарно відпочила, оздоровилася.

В цьому році знову зібралася їхати, і кличе з собою свекруху Людмили.

Та так захотіла теж трохи оздоровитися, та й з подругою з’їздити удвох було б добре.

Одна серйозна проблема лише вилізла – грошей на таку поїздку у свекрухи немає, не відклала за цей час, бо комунальні великі і ціни на все і без того ростуть.

І тоді вона відразу звернулася до свого сина.

– Ні, ти уявляєш таке? – обурюється Людмила. – Моя мама нам допомагає кожен день, при цьому грошей просто так, тому що їй чогось там хочеться, а не вистачає, ми їй не даємо! А чому свекрусі повинні щось давати, а тим паче на відпочинок? Я сказала – хоче грошей, нехай відпрацьовує так, як годиться! Так, а що? Візьме внучку до себе на місяць, а мама моя хоч трохи відпочине. Нехай приходить до нас кожен день до восьмої ранку, краще навіть раніше хвилин на десять, готує сніданок внучці, веде її гуляти, потім басейн відвідають, потім обід. На вечір вечерю приготує. Мені не треба, я не їм після шести – своєму синові і внучці!

– І ти реально так сказала матері свого чоловіка? І що вона сказала на це? Цікаво, як відреагувала свекруха.

– Образилася вона на мене, звісно, відразу! Наче я їй запропонувала щось надто важке. Не треба мені ваших грошей, тоді, каже. Ну, не треба так не треба, питання знято з порядку денного. Чоловік, звичайно, засмучений цим конфліктом, каже, даремно ти так з мамою моєю. А я вважаю, що правильно все! Хоче грошей його мама – нехай відпрацьовує по повній, як і моя.

А може, невістка права, хоче мати грошей у дітей просити – нехай бере на себе трішки турботи за онучкою, як сваха її?

Це хороший вихід? І теща відпочине, і свекруха отримає бажане, і дитина з бабусею поспілкується?

Але свекруха вважає, що невістка повела себе недобре, адже вона вже не молода людина, щоб сидіти з малим дитям, і вперше звернулася до сина за допомогою, адже ніколи в дітей грошей не просила, а до неї так віднеслися.

Але хто тут правий розібратися зовсім непросто.

КІНЕЦЬ.