В суботу я приїхала до тата в село без попередження, і застала дуже неоднозначну картину – на нашому подвір’ї поралася якась незнайома жінка. Вона крутилася біля маминих троянд, а коли мене побачила, то неабияк знітилася.

Батько вибіг із хати і поспішив пояснити ситуацію.

– Донечко, знайомся, це пані Галина, вона люб’язно погодилася навести лад з нашими квітами, – протараторив переляканий батько.

А потім на якусь мить запанувала тиша. Я дивилася на них, а вони на мене, і здається я почала розуміти – у мого батька з’явилася інша жінка! Інакше як пояснити ідеальну чистоту в нього вдома, вічно повний холодильник і гарячу їжу на плиті.

Відколи мама поїхала в Канаду, батько залишився сам, бо я вийшла заміж і живу з чоловіком окремо. А до тата свого приїжджаю, щоб допомогти прибрати чи зварити.

Але останнім часом я стала помічати, що батько і сам чудово справляється, тому стала приїжджати рідше. До того ж, я дитину чекаю, вже на 6-му місяці, то ж їхати в село мені стає дедалі важче. Тому я раділа, що тато призвичаївся жити без мами, а тут таке.

Мама в Канаду подалася всього 2 роки тому, а до того вона постійно в Польщу на заробітки їхала. Збудувала шикарний будинок, все обставила за останньою модою.

А найбільше мама пишалася своїми трояндами, вони у неї і справді чудові – різні сорти, різні кольори, а запах такий, що словами не передати.

Моя тітка, мамина рідна сестра, дуже хотіла поїхати до своєї доньки в Канаду, але сама не наважувалася пуститися в таку далеку дорогу, тому постійно і підговорювала мою маму, щоб вона з нею їхала.

– Катерино, ти в Канаді заробиш собі за рік-два стільки, що до пенсії вистачить, і не треба буде в Польщу їхати, – переконувала вона маму. І мама на це повелася, сказала, що поїде максимум на три роки, щось собі заробить, а потім вже буде щасливо жити з батьком у своїй хаті.

Мене просила дивитися за татом, за домом і за трояндами, що я успішно і робила. Та я таки щось не вгледіла, бо ця ситуація в суботу видалася мені дуже неоднозначною.

Галина ще кілька хвилин покрутилася біля кущів троянд і пішла додому. Ми з татом поговорили ще трохи, він був якийсь збентежений, та я не стала ятрити йому душу.

Потім я пішла в місцевий магазин, і зустріла там тітку Валю. Вона з тих цікавих жіночок, які знають в селі всі новини. Вона пильно глянула на мене і каже так співчутливо:

– Ой, Оксанко, поки твоя бідолашна мама гроші у світах заробляє, твій батько тут не один трояндами її займається.

– Що ви маєте на увазі? – питаю

– Нічого, нічого… Не зважай на слова бабусі, – повернулася і пішла, ніби нічого і не казала.

Додому я поверталася в повному сум’ятті, відразу про все розповіла чоловікові, і запитала його поради – що робити? А він мені настирливо рекомендує не втручатися, мовляв, батьки самі розберуться.

– В житті по-різному буває. Може тобі щось прибачилося. Ти зараз мамі наговориш усякого, вона ж далеко, що вона зарадить? Ти станеш щасливішою, якщо твої батьки розійдуться? – каже чоловік.

Я його розумію, з однієї сторони він правий. Але з іншої, мені шкода маму, вона не заслужила такого ставлення, бо практично все, що у нас є, куплено за її гроші. Так, батьковий вклад теж є, але це тільки робота, а фінансову сторону мама всі ці роки тягла на собі.

То що порадите мені робити? Казати мамі, чи мовчати?

Джерело