Нашу з чоловіком сім’ю не можна назвати бідною, ми обидва нормально заробляємо, але іноді доводиться економити на деяких речах, а чомусь свекруха вважає, що ми нічого не досягли в цьому житті і можемо погано вплинути на єдиного сина. Синові вже десять, він ходить до школи, отримує хороші оцінки і поводиться добре.

Батьки чоловіка обожнюють онука і майже кожних вихідних забирають його до себе. Родичі живуть у приватному будинку та непогано заробляють. Хоча обидва вже у віці, у них своя ферма,

справами якої займається в основному батько чоловіка, але й свекруха не сидить склавши руки. Для них свято, коли онук приїжджає гостювати. Вони його балують, дозволяють робити все, що хочеться, не відмовляють у грошах.

Спочатку я так раділа, що у сина такі люблячі бабуся з дідусем, але потім зрозуміла, що через них я «втратила» сина Цими днями син раптом заявив, що переїжджає жити до батьків чоловіка. Я була дуже здивована від цього, і намагаючись розібратися, зрозуміла, що син повторює слова свекрухи.

— Ви жебраки, що ви можете мені дати, — сказав мій десятирічний син і зібрав свої речі. — А як ти звідти до школи добиратимешся? — Запитала я. -У дідуся крута тачка, він мене відвезе, не те, що наша, на ній соромно навіть друзям показатися. Виходить, все це час свекруха налаштовувала онука проти рідного сина.

Навіщо ж і сина вона виховала? Хіба ми винні, якщо не можемо купити круту машину, як у дідуся? Але ж це ми його батьки. Не знаю, як це пояснити маленькій дитині, якщо навіть доросла свекруха не розуміє. Не хочу втратити сина через неї.

Джерело