Алісія дочка сусідки моєї бабусі. Ми близько познайомились, коли разом провели літо у бабусі. Нам тоді було років вісім. Мені з нею було комфортніше і цікавіше, ніж з іншими. Ми весь час проводили разом. Коли до початку вересня ми роз’їхалися, все одно підтримували зв’язок на відстані.

Кілька разів у році зустрічалися під час свят. Коли мені було дванадцять, я помітив, що відчуваю до неї не тільки дружні почуття. І це було взаємним, Алісія так само тяглася до мене всім своїм єством. Це помітили і наші батьки. Нам влаштували серйозну пояснювальну бесіду про те,

що ми не для один одного. Алісія з села, батьки у неї ненормальні і вона не для мене. Після цього Алісія обірвала зі мною всі зв’язки і перестала спілкуватися. Так я втратив її на довгих десять років. Я ніколи не переставав її любити, тому на жінок інших не дивився. Потім переїхав до друга в столицю, бо там запропонували роботу.

Одного разу я помітив за сусіднім столиком в кафе дуже красиву дівчину. Я не одразу впізнав у ній Алісію. Я підсів до неї, ми розговорилися. Особисте життя у неї не ладналося,

вона була засмучена після розставання з черговим кавалером. Я тоді зрозумів, що не відпущу її більше ніколи. Ми приховували наші стосунки рік. Але наші батьки про все здогадалися. Вони одноголосно сказали, що позбавлять нас спадщини, якщо ми не припинимо.

Все б нічого, але Алісія від мене вагітна. Нам потрібна квартира, щоб ростити дитину. Ми вирішили все зробити самі. Тому що ми створені один для одного. І ніхто не зможе нас розділити.