Зараз мені дуже потрібна порада саме жінок, чиї дорослі син та донька живуть сім’ями вже зі своїми власними дітьми. Справа в тому, що мати мого чоловіка дуже любить свою рідну дочку Наталку, онука, її сім’ю і, в той же час, зовсім не помічає нашу сім’ю, сім’ю свого рідного сина.

Моя власна мама живе далеко від нас, а на мої скарги каже, що так дуже часто в житті буває, щоб я зрозуміла це і відпустила від себе інші думки, адже це нічого не змінить. Пояснювала, що матері більше люблять онуків від своїх доньок, ніж від синів. І бувають, звичайно, виняткові випадки, але вони трапляються зрідка, швидше, як виключення якесь.

Це мама моя вигадала, щоб мене заспокоїти. Нібито мама просто більше тягнеться до доньки ніж до сина, тому й сім’ю доньки сприймає, як рідну, а сім’ю сина, як другорядну. Вона просто хотіла так заспокоїти мене, щоб я думала. що проблема не в мені, а просто в усіх родинах так.

Та я не знаю, що й думати мені. Ми з чоловіком чимало років живемо у моєї свекрухи, є у нас синок, три роки йому. Я поки не маю роботи, сиджу з дитиною вдома. Мати чоловіка підрахувала, що так вийде нам дешевше і краще, ніж йти в садок або няню наймати за великі кошти. Вона сама працює добу через троє.

У мене є ще зовиця, Наталка, вона має дитину, теж три роки їй. Вони живуть окремо, всім гарно забезпечені в житті, дитина ходить в дуже хороший садочок. Чи треба говорити, що свекруха майже весь вільний час допомагає з тим онуком?

Вранці, як тільки мати чоловіка прокинеться, відразу поспішає до своєї доньки відводить її дитину в садок, потім зустрічає з садочка, везе свою внучку в якісь центри раннього розвитку з англійською мовою та великим басейном і там проводить з нею ледь не пів дня.

На дрібниці я вже не звертаю уваги, звикла до такого: ​​напечу чоловікові пиріжків, адже я ж вдома сиджу, мушу щось постійно робити, щоб мені не дорікали щодня. Свекруха поїде до дочки – всі кине з собою в пакет і забере до доньки. Я ж ще зроблю, мені ж нічого робити.

А дочка її працьовита жінка, вона постійно зайнята людина, після роботи не біля плити їй варто стояти, а в салони їздить.

Щоосені я роблю свою улюблену консервацію, а вона у мене смачна виходить, так свекруха постійно все критикує. Її донечка, бачте, по-іншому робить і спеції інші кладе, і кришки не такі купує зовсім. А потім я дивлюся – банки все зникають, знову їм відвезла.

Ну, все це можна змовчати, але коли вона починає хвалити свою онучку, доньку чоловікової сестри, а моїм сином бути постійно незадоволеній – тут вже я мовчати не можу.

Коли Зовиця з сім’єю до нас приїжджає, діти граються разом. Моя дитина вже собі давно чистенько говорить короткими реченнями, може читати прості слова, я займаюся з нею. Їсть акуратно, прибирає за собою, а його сестра, тільки незадоволена вічно, щось випрошує, щоб в руки дали.

Коли в останній раз на сімейному святі свекруха дала онукам по 100 гривень, мій синочок зрадів і мені відніс, а донька зовиці кинула їх на підлогу і далі побігла, сказала, що бабуся мало дала цього разу і мама не зможе їй купити її улюблений конструктор, адже вона завжди їй давала більше грошей.

Мені прикро було від того, адже моєму синові свекруха нічого не давала, а виходить своїй онучці дає не вперше. Прикро дуже. Але що тут можна зробити, щоб свекруха хоча б до онуків своїх ставилася однаково?

Джерело