Мій чоловік, царство йому небесне, був дуже розумною, чесною і працьовитою людиною. На жаль, він залишив нас 14 років тому. І з того часу у нашої родини почалися проблеми.

Ігор обіймав добрий пост у Міській Раді, був дуже шановною людиною на своїй посаді. Ще за життя встиг придбати для родини трикімнатну квартиру в хорошому районі.

У цій квартирі ми живемо й досі. Я маю на увазі себе та двох дочок: Оксану та Марічку. На жаль, так склалося, що я не змогла знайти собі роботу під силу.

У молодості мені вдалося лише закінчити середню школу, а на здобуття вищої освіти забракло бюджетних місць. Та й потім я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, тож часу на навчання по професії зовсім не було.

Добре хоч мені, як удові, за законом належала фінансова підтримка. З неї ми й жили якийсь час. Потім колишній знайомий мого чоловіка влаштував мене в офіс на неповний робочий день і у фінансовому плані полегшало. Поважаю чоловіків, котрі цінують стару дружбу. Тепер мені 56 років, і я зіткнулася з новою проблемою, про яку навіть ніколи не замислювалася.

Справа в тому, що мої дочки стали дорослими і, очевидно, у них вже з’явилися залицяльники. Старша дочка, Оксанка, надумала виходити заміж.

Я кілька разів бачилася з її молодим чоловіком і він здався мені досить непоганим хлопцем. Помічник стоматолога, з перспективою стати лікарем. Може, я не розуміюся на якихось життєвих питаннях, але вилікувати зуби завжди коштувало дуже дорого. Тож мені такий варіант дуже сподобався.

Але, повторюю, проблеми були. Найголовніша з них — Галина Миколаївна, моя майбутня сваха. Досить своєрідна жінка з особливим характером. Вона родом вийшла з сільської родини і через безгрошів’я в якийсь момент вирішила виїхати за кордон на заробітки.

Там їй пощастило зачепитися десь на гарному місці, і через 16 чи 17 років вона приїхала додому з грошима. Вклалася в бізнес і тепер почувала себе дуже непогано.

Але через те, що їй свого часу довелося сьорбнути горя, тепер вона ставилася до всіх оточуючих з неприхованою гординею і зневагою. Принаймні мені так здалося.

Ми зустрілися з Галиною в кафе, щоб обговорити всі питання щодо весілля. І, скажу вам відверто, ця жінка вміє тиснути морально і знаходити вигоду, краще за будь-якого чоловіка. Просто мені повірте.

Сваха почала з того, що розуміє, в якій фінансовій ситуації опинилася наша родина. І, у зв’язку з цим, згодна оплатити розкішне весілля у найкращому ресторані міста. Їжа, напої, шоу — все це буде зі сторони нареченого та жодних проблем для нас.

Але молодим треба буде десь жити. І місця має вистачати з надлишком. Адже через рік-два діти підуть, а жити в тісноті для сім’ї — це найгірше з усього, що може бути.

Відповідно, мені вона пропонує піти назустріч щастю дочки. А саме обміняти свою квартиру, в якій ми зараз живемо і яка дісталася мені від чоловіка. Навіть є вибір: або я віддаю її дочці та її нареченому, а свекруха сама знаходить найкращий варіант, який зможе. Або ж я продаю цю квартиру їй, а отриманими грошима розпоряджаюся на власний розсуд.

Звичайно ж, через те, що за весілля розраховується її сторона, та й подарунок для молодих у неї теж припасений, за мою квартиру вона не платитиме повної ціни.

Так, за її словами, це вийде найвигідніший компроміс для нас усіх. Але ж, у будь-якому випадку, ми з Марією, моєю молодшою дочкою, втрачаємо своє житло.

Іти з улюбленої квартири, що дісталася мені від чоловіка, я зовсім не хочу. Не для того я платила за неї весь цей час, щоб зараз переїхати. Нам із Марічкою вона подобається, район хороший, інфраструктура.

Я розумію, що ми, напевно, зможемо обміняти її на непогану “двушку” з вигідною доплатою. Але це буде вже зовсім не те. Але що робити, якщо свекруха не погоджується на щось інше, а Оксана вже сама мене просить піти на угоду?

У мене навіть склалося враження, що ця Галина Миколаївна принципово вхопилася за нашу нерухомість, щоб її синок зміг у ній жити, як простолюдин у королівському замку. Інакше не бачу приводу для такої принциповості. Але, хоч би як там було, треба вже щось вирішувати. А я зовсім не готова.

Робити важливий вибір – це категорично не моє. Адже в будь-якому випадку моє рішення призведе тільки до сильного невдоволення однієї з дочок. А я цього дуже не хотіла б.

Як то кажуть, життя — бумеранг. Чоловік приходить з вулиці, а дружина запитує, чи холодно на вулиці. Розуміючи, що він подивиться точну температуру в телефоні, він говорить їй, що на

Мати колись порівну поділила між своїми дітьми майно. Старшій доньці квартиру, меншому сину невеликий будинок на околиці міста та гарну сумму грошей. Донька вже тоді заміжня була. Тому коли розлучалася,

У нас великий будинок. Ми з жінкою починали його будувати з стану дачної прибудівлі, тому вклали туди неймовірно багато часу і коштів. Зараз у нас уже налагоджений побут, а ще