— Синку, ну не пара вона тобі! — nлакала мати Андрія, — вона навіть з армії тебе не дочекалася, гуляла з іншими. — А ти тим часом тримала свічку? — Безпристрасно запитав Андрій. Андрій узяв Сашу за дружину, незважаючи на несхвалення матері та плітки сусідів.

Вони зіграли весілля вже за 3 місяці після того, як Андрій повернувся з армії. Усі говорили, що на момент весілля Саша вже була ваrітна. Однак Андрія це не бентежило. Він не звертав уваги ні на плітки, ні на поради матері.

За кілька місяців наро дилася донька Андрія та Саші. Дівчинку вони назвали Вікторією. Саша відсиділа у деkреті 3 роки, а потім вони відправили доньку до садка, а Саша почала працювати у місцевому магазині. Якось Андрієві зателефонувала вихователька доньки і сказала: – Олександра Олексіївна вже на 40 хвилин спізнюється, а на дзвінки не відповідає.

Ми з Вікою залишилися одні в садку, чи не могли б ви приїхати та забрати її? Дорогою Андрій ще кілька разів подзвонив Саші, але вона не відповідала, а вдома чоловік знайшов записку:

«Я покохала іншого. Вибач. Подбай про Віку.» Мати Андрія почала допомагати синові з донькою. Вона ні слова не промовила про Сашу, знала, що синові й так недобре. Наступного разу Андрій зустрів Сашу на nохороні матері. Ко лишня дружина підійшла до нього і сказала: — Я навіть не знала, що можу так когось покохати…

Він був проти Віки, ось я й лишила її в тебе. Я знала, що з тобою їй буде краще. — Ти зозуля, Саша, виправдань у тебе немає і бути не може… хочеш побачити Віку? — Ні, — дивлячись у підлогу, відповіла Сашко. — Іди…

КІНЕЦЬ.