Чоловік хоче порадувати маму, а я маю почекати з відпочинком?

– Вона сама так своїм життям розпорядилася, – обурюється Ніна, – вирішила свого часу, що обійдеться без чоловіка, а тепер що? Тепер вона вважає, що мій чоловік має її бажання виконувати? Ну що, що вона 15 років не була на морі? Я тут до чого, чому я повинна поступатися їй своїм правом на відпочинок?

Ніна одружилася 3 роки тому. Вчорашня студентка, трохи був її старшим і чоловік Іван. Жити молодим людям є де: у Ніни своя квартира, яка від тітки у спадок дісталася.

-Ну так, – каже молода жінка, – я заробляю зовсім мало, я учителем у художній школі працюю. Зате на роботі не 8 годин, з будинком поруч, немає рутини та монотонності, можу час приділити собі, дому, чоловікові.

Молодий чоловік перший рік їхнього шлюбу теж зірок з неба не вистачав, тож якби не відсутність проблем із житлом — важко було б. А потім Іванові пощастило влаштуватися на нове місце: і зарплата там суттєво вища, і перспективи непогані. Дітей у пари поки що немає: вирішили пожити кілька років для себе.

-На весільну подорож нам із чоловіком грошей виділили мої батьки, – згадує Ніна, – розписувалися ми без зайвого гуляня, вирішили, що краще вже з’їздити відпочити. А минулого року ми з Ванею літали вже на свої, зароблені чоловіком.

І цього року Ніна планувала поїздку на відпочинок, благо у неї відпустку завжди влітку, а чоловікові також поставили за графіком серпень місяць. Жінка розпланувала все: вбрання на кожен день відпочинку, напрямок, готель надивилася. Тільки все зненацька зривається. Через свекруху Наталі Миколаївни.

Мама Івана ростила сина і дочка одна, з чоловіком розійшлася, коли Вані було 13 років, а його молодшій сестрі не виповнилося й трьох.

– Брикнула, – вважає Ніна, – можна було б і стерпіти, і пробачити. Але що ти, свекруха ж у нас пташка горда, вона навіть на аліменти не подавала, сама справлялася.

Справлялася Наталя Миколаївна важко: двох дітей підняти та вивчити не жарт. І підробітку брала, і в усьому собі відмовляла. Минулого року молодша донька жінки вступила до інституту на бюджет, тож у найближчі роки зайвих грошей у неї не з’явиться. Добре, що син самостійний.

– Я знала, – каже Ніна, – що Іван мамі допомагав, коли почав добре заробляти. То на чоботи їй дасть, то на куртку нову, то потрібний подарунок зробить до свята. Я ні слова не говорила, але тепер мовчати не стану.

– Нін, – звернувся до дружини Іван кілька днів тому, – давай ми з тобою з’їздимо на відпочинок пізніше. Може взимку чи весною? Я дуже хочу мамі сплатити відпочинок біля моря. Вона років 15 там не була, востаннє їздила ще коли ми з батьком жили. Ми всі разом тоді відпочивали.

– Як узимку, – обурилася Ніна, – як навесні, я вже настроїлася? І що це означає, ти наші гроші віддаси мамі на відпочинок, а я чекатиму?

– Ну вона ж у всьому собі відмовляла, коли нас ростила, – спробував пояснити чоловік, – який відпочинок, то нам із сестрою табір відплатить, то нас одягати-взувати та годувати треба. Уявляєш, 15 років не відпочивати?

– А мені яка справа, – скипіла Ніна, – це було її рішення, виховувати вас однією, її вибір, вона сама своїм життям так розпорядилася, чому тепер я мушу входити в становище і відмовляти собі? У тебе тепер своя сім’я є, нехай збирає, вона ж працює. Як це ти одружений, а на наші гроші поїде відпочивати твоя мама?

– Ну гроші, строго кажучи, не твої, – дорікнув Іван, – та й я ніколи ні про що тебе не просив. І я не відмовляю тобі у відпочинку, просто прошу почекати. Я просто хочу порадувати матір, відплатити їй добром за її турботу та роки праці. Я ж маю на це право?

– Маєш, – похмуро посміхнулася Ніна, – твої гроші? Відмінний аргумент, а чи живемо ми де? У квартирі заробленою тобою? Чи подарована тобі твоєю мамою? Чому б тобі не сплатити відпочинок моїй мамі, адже на її гроші ми їздили у весільну подорож і це вона переоформила на мене спадщину своєї старшої сестри?

Треба зазначити, що Наталя Миколаївна про цю розмову не знала, вона у сина нічого не просила, просто до слова в розмові довелося, от і сказала, що моря не бачила 15 років. Але Ніна вважає, що це було сказано спеціально, щоби сина розжалувати.

– Діти на світ білий не просяться, – каже Ніна, – батьки вибирають коли народжувати, скільки з ким ростити. Прикинулася бідною матір’ю, заради дітей старалася, ось Ваня і розчулився. Ні, сестра чоловіка з нею не їде, вона кудись з друзями поїхала. Мабуть, мама грошей підкинула. От і виходить, що свекруха відпочинок сплатила дочці, їй сплатить її син і тільки я маю чомусь почекати?

Як думаєте, має чоловік право розпорядитися своїм заробітком на користь мами, яка його виростила, подарувати їй мрію — поїздку на відпочинок, або: якщо одружений, то й возити морями зобов’язаний дружину?

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Джерело