Вони з’явилися у нашому селі на бусику, навантаженому всіляким побутовим скарбом. Були і телевізор, і пральна машина, і кухонна техніка. Чоловік, дружина та п’ятеро дітей, старшому з яких 12 років, наймолодшому навряд чи рік, заїхали в будинок на околиці, за річкою. Там будинки дешевші. Усі свої речі вони взяли у кредит. Машину також. Був у них ще велuкuй будuнок у іншій області – у кредuті

Вони з’явилися у нашому селі на бусику, навантаженому всіляким побутовим скарбом. Були і телевізор, і пральна машина, і кухонна техніка. Словом все, що душа забажає.

Чоловік, дружина та п’ятеро дітей, старшому з яких 12 років, наймолодшому навряд чи рік, заїхали в будинок на околиці, за річкою. Там будинки дешевше.

Усі свої речі вони взяли у кредит. Машину також. Був у них ще великий будинок у іншій області – у кредиті. Ось із нього вони всемером і приїхали. Говорили, що кредити платити нема чим. А може просто тріпалися.

Трохи облаштувалися, завели якийсь порядок життя.

Вранці дружина сідала в бусика та об’їжджала місцевих дрібних фермерів, брала у них овочі під реалізацію та торгувала у найближчому місті.

Чоловік – пенсіонер, між ними 15 років різниці),  цілими днями в кімнаті, чи дивився телевізор, чи грав у комп’ютері. Діти шарудили по господарству або були надані самі собі. Ніхто із ними не займався, не виховував, не грався.

Взагалі з дітьми вони не дуже заморочувалися. Навіть свідчень про народження вони не мали. Тому ні до дитячого садка, ні до школи дітлахи не ходили. Бігали собі днями на проліт, майже завжди у брудному одязі.

Їжа була в цій родині найпростіша і тієї на всі сім ротів не вистачало. Але іноді вечорами чоловік із дружиною, дочекавшись коли діти заснуть, пробиралися на далекий край городу – поїсти нишком щось смачне, привезене дружиною з міста.

Старший син ріс хлопцем тямущим, умілим. Сусідська бабуся іноді просила його допомогти по господарству, за сільським звичаєм годувала на вдячність.

Але хлопчик спочатку відмовлявся, говорив що інші можуть відчувати запах їжі від нього. Потім уже, коли сусідка знову просила допомогти, пробирався потай городами, щоб інші не помітили, куди він ходить.

Дружина виявилася напрочуд товариською, навіть нав’язливою. Була повинна всім фермерам, у кого брала під реалізацію, гроші повертала з великим небажанням. Підозрювала, що всі хочуть її обманути та нажитися.

Тому хочеш – не хочеш, звернула на себе увагу дільничного. А там і судові пристави під’їхали. Кредити сім’я справді не платила.

Пристави також люди, описувати все майно не стали, але з машиною сім’ї попрощатися довелося.

За приставами постала соцслужба. Чи то дільничний запросив, чи то пристави. А може, й сусіди, боячись, що діти без нагляду почнуть щось тягати по селк.

Тієї ночі, як пішли соцпрацівники, вся ця дивна сімейка зникла. Втекли, залишивши все, що в них було, залишивши в подиві та питаннях навіть найцинічніших із селян. І куди вони вирушили, і що це взагалі було – ніхто з нас досі не знає.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.


Джерело