Одного дня я їхала в маршрутці, зазвичай в салоні багато людей похилого віку, отож і цього разу було так само багато людей і всі сидячі місця зайняті. На зупинці у салон зайшла жінка з животом. Вона вагітна.

Її живіт дуже великий, напевно носить під серцем двох чи трьох діточок.

Завжди хто поступається місцем, але оскільки були тільки пенсіонери, які сиділи й дивились у вікно чи у книгу жінці не було де сісти. Я дуже сподівалася, що хоч хто поступиться їй місцем.

Біля водія на передньому сидінні сиділа кондукторка, вона пожаліла жінку і поступилась їй своїм місцем. Люди, що також стояли відійшли й пропустили її.

Ваrітна сіла і подякувала за місце, адже важко стояти вагітній. Вона ще і як виявилось їде до пологового, чоловіка немає вдома, поїхав у відрядження і завтра зранку має повернутися.

Думала, що вони поїдуть у пологовий разом завтра, але стало дуже зле, то вирішила їхати сама автобусом.

Кондукторка поцікавилась, чому жінка не викликала швидку допомогу, а жінка відповіла, що вона телефонувала, але і разом з цим збирала речі необхідні й впустила телефон на плитку у квартирі та він розбився і перестав працювати.

Йти до кого немає, адже усі сусіди на роботі, тому сама взяла речі та пішла на автобус. Для чоловіка вдома залишила записку, що і як. Кондуктор поцікавилась хто буде, адже живіт дуже великий. Жінка відповіла:

– У нас буде двійня, дівчатка.

Автобус зробив зупинку прямо біля пологового, звісно там зупинки немає, але ми маємо розуміти як тій жінці було тяжко, тому водій зробив виняток з правил.

КІНЕЦЬ.