Правду кажучи, я вже не можу на це спокійно дивитися, ну як його можна їсти! Ну хто ще так годує свою сім’ю і свого чоловіка? Невже за цілий день не можна було приготувати щось нормальне, щось таке, що можна їсти? – одного дня сказав мені чоловік.

Ми з Олегом у шлюбі живемо вже 5 років.

Олег працює, а я сиджу вдома в декреті, доглядаю за немовлям. Дитина у нас неспокійна досить таки, на жаль.

Так склалося, що свого часу я начиталася популярних журналів для матусь і “розумних” форумів, що весь свій час потрібно віддавати дітям, усю увагу присвячувати немовляті, гарно доглядати за ним. А тепер мій такий рідний малюк не злазить з рук майже ніколи, бо там були різні поради, які, чесно кажучи іноді дуже дивують.

На роботу Олег йде дуже рано, повертається щодня дуже пізно, іноді виходить так, що за цілий день і пообідати навіть ніколи йому. До приходу чоловіка я, звичайно, намагаюся приготувати якусь вечерю, але готую, на думку свого чоловіка, я зовсім не смачно.

Олег сказав, що не просить у мене якихось складних та різноманітної і страв, розуміє, що у мене на руках зараз маленька дитина, але ж навіть звичайні макарони чи кашу зварити з душею, промити, додати масло і отримати цілком смачну страву на сніданок чи вечерю, яку зі смаком можна спокійно їсти.

А я, мало не щодня, подаю голодному чоловікові грудку макаронів, яка злиплася, хоч ріж їх. На ці макарони і дивитися зовсім не хочеться йому, не то, що вже їсти їх. Навіть голодному вони не смакують зовсім. Я дуже здивувалася і образилася після слів чоловіка.

Чоловік зовсім не вважає себе дуже вимогливою людиною, не вимагає вдома ідеального порядку, охоче допомагає по вихідним мені з усіма домашніми справами, носить продукти, іноді навіть встає ночами до дитини, заробляє на всіх, старається він, як може, гроші все віддає в сім’ю.

Хочеться ж чоловікові зовсім небагато: щоб удома було щось поїсти хоч раз в день. Один раз на день. Бажано смачне щось, нехай і без лишнього шику.

Перший час після народження дитини Олег завжди мовчав. Але тепер мало не щодня дорікає мені в тому, що мої страви їсти зовсім не можна.

Не хочеш – не їж нічого! Якось я сказала Олегові. Значить, не голодний. У мене дитина маленька на руках цілодобово. Що, я повинна його кинути і готувати тобі якісь смачні гарніри? Невже ти сам не розумієш? Мені ніколи зараз, можна ж почекати! Я не можу зараз готувати! Я сиджу з дитиною!

– У всіх діти, у деяких жінок навіть двоє, чи троє дітей, побільше, ніж у тебе! – сказав мені Олег. – Проте жінки примудряються встигати все, ще й дітей смачними стравами годують, а не лише одного чоловіка. Я, між іншим, свою частину обов’язків по відношенню до своєї сім’ї виконую. Гроші в будинок приношу. Хоча б на нормальну їжу один раз в день я можу розраховувати в своєму будинку?

Олег відразу демонстративно викинув вміст тарілки в смітник і сам починає готувати собі нову вечерю. Такі претензії чоловіка мене зараз дуже засмучують.

– Роби висновки з цього! – підливає масла в вогонь моя мама ще й з докором якимсь. – Хороший чоловік не звернув би увагу, що вечеря несмачна. Або мовчки їв би, або відмовився б і все, а готував би все сам, щоб дружина могла хоч трішки відпочити. А твій лише ніс верне, несмачно йому. Якщо не хоч, нехай не їсть, от і все, іншого тут бути не може.

Моя мама поділяє мою думку. Але чоловік думає по-іншому.

Фото ілюстративне.

Джерело