Зі своїм майбутнім чоловіком я познайомилась у парку, коли гуляла з подругами з гуртожитку. Так, тоді я по навчанню переїхала в його місто і жила в гуртожитку. До речі, Вадим мені відразу сподобався. Ми зустрічалися півроку і вирішили не затягувати і відразу одружитися, тим більше, що весілля носило для нас формальний характер.

Єдине – мати Вадима була проти наших стосунків. Вона відразу показала на нашій першій зустрічі, що не так вже й рада моєї присутності в її будинку. Я подумала тоді, що зможу завоювати її симпатію після народження дитини, адже мій чоловік її єдина дитина. На жаль і ах…

Після весілля свекруха постійно звинувачувала мене в тому, що я живу у них на всьому готовому, а сама нічим особливо не займаюся. Якщо не говорити про те, що я кожен день крутилася і прибирала в будинку, то неможливо не відзначити і те, що мої батьки купили нам нові меблі в нашу кімнату (хоч ми і жили зі свекрухою) і нову побутову техніку.

Одного разу я запропонувала чоловікові з’їхати, адже я тоді була вагітна і просто не витримувала нападок свекрухи. Чоловік тоді сказав, що я намагаюся віддаляти його від матері,

а свекруха в свою чергу зробила вигляд, що вона випадково почула мої слова, і їй стало погано. Вона також не забула згадати, що за допомогою свого ще не народженої дитини я хочу прив’язати чоловіка до себе. Коли акторська майстерність свекрухи довела справу до того, що чоловік викликав швидку, останній подивився на мене червоними від злості очима і крізь зуби видавив: — Забирайся з моєї хати. Зараз нашому синові 5.

Батька він ніколи не бачив. Той тільки одного разу зателефонував після пологів і сказав, що він подумає про перемир’я, тільки якщо я вибачусь перед його мамою. Нещодавно він одружився, але я про своє рішення не шкодую і ніколи не пошкодую.

Джерело