Нещодавно я їхав на роботу і потрапив у затор.

Поруч зі мною стояв білий джип, за кермом якого сиділа блондинка, на вигляд їй було 40 років.

Скло в неї було опущене, тому я чітко чув, про що вона говорить.

– Привіт дорогий. О боже, котику, ти цілий? Як перелом? Скажи номер ліkарні, я відпрошусь з роботи та приїду… обіймаю. Вона витирає сльо зи, сигналить і продовжує розмову.

– Вже наклали гіпс? Та забудь ти вже про цю дачу!

Мама сама розбереться. Тобі зараз треба відпочити.

І я тебе люблю.

Будь обережним, скоро буду. Вона вмить змінює вираз обличчя і набирає інший номер.

– Мама привіт.

Мій ідіот примудрився ногу зламати.

Сильно, мабуть, хотів від роботи злиняти.

Ну і цап! Доведеться закинути дачу, поки гіпс цього ідіота не знімуть.

Я на дерева замість нього лізти не буду.

Я зараз іду з дівчатками вина попити, я тобі потім передзвоню, поговоримо, так, люба, і тобі удачі, – сказала вона і збільшила гучність музики.

Ну, то котик чи козел?

Якщо чоловік їй такий гидкий, сенс жити з ним далі?

Мені іноді стає незрозуміло, що думають такі люди. За фактом вони руйнують життя і собі, і партнеру, і навіть своїм майбутнім дітям.

КІНЕЦЬ.