Вже деякий час я щось все частіше і частіше замислююся, що робити, якщо свекруха моя зовсім зляже, і їй потрібен буде постійний догляд, адже вона сама не зможе робити все, як раніше?

Адже, у неї один син – мій чоловік, більше близьких у неї немає.

І, цілком природно, що їй буде незручно і я розумію це.

Адже це рахується не чоловічим заняттям: попрати її речі, помити, допомогти зробити особисті справи усі.

А я просто не хочу цього робити, хочу зізнатися щиро!

Справа в тому, що у мене є перед очима живий приклад.

Моя бабуся – татова мама, лежить вже 10 років, у неї серйозні проблеми були. За нею повністю доглядає моя мама, і це, чесно кажучи, дуже важко, я навіть не знаю з чим це можна порівняти взагалі.

За ці 10 років мама зсунулася і дуже постаріла, не по своїх роках, вона не може нікуди виїхати на відпочинок, навіть до родичів в гості на пару днів, адже бабусі потрібен постійний догляд.

Мама крутиться як білка в колесі – працює, доглядає за бабусею, та й всю домашню роботу ніхто не відміняв, вона й залишається на мамі моїй.

А ще моя бабуся, якщо бути чесною, не дуже хороша людина, мамі жилося з нею нелегко, на жаль, і це правда.

Але мама, незважаючи на це, все-одно доглядає, і горщики виносить, і все робить для неї, бо більше не хоче ніхто.

Мене теж якось спробували залучити до цієї справи, але я відразу сказала, що прекрасно пам’ятаю з дитинства, що була “найулюбленішою” серед онучок, бабуся ставилася добре до інших своїх онуків, а не до мене, на жаль.

Ось, нехай, кого бабуся найбільше любила і кому подарунки дарувала та гроші складала, і виносить її горщики. Але моя мама сама взяла все на себе.

А я як представлю, що і мене таке може чекати, що й маму мою зараз, відразу приходжу в смуток і починаю свекруху свою недолюблювати.

І відразу я у такі хвилини згадую все погане, що вона мені робила і всі скандали у нас з її участю.

І відразу починаю думати, що краще найму доглядальницю або, навіть, розлучуся зі своїм чоловіком, але чужі горщики виносити не буду, адже це дуже непросто мені.

І вдома сидіти як прив’язана, і спину свою не булу гнути – адже, свекруха у мене не маленька, вона важка, теж не буду, і від відпочинку не відмовлюся, я ще молода, і так в своєму житті зовсім нічого не бачила.

Ось чому така несправедливість? Я ж нікому і нічого не винна. Чому чоловіки відразу самоусуваються – типу, що нечоловіча це справа доглядати за жінкою?

І зазвичай це має робити невістка, зовсім чужа людина для свекрухи своєї.

Та й бабки починають вередувати, кажуть, що соромно.

Яка різниця хто за тобою доглядає і тарілку з їжею приносить? Головне ж – доглядають.

А я вважаю, що кого народили – той нехай і доглядає. У мене, наприклад, і свої батьки є.

Ось, якщо з ними щось трапиться, тоді, так, буду, звичайно, я їх доглядати. А, ось, за свекрухою не хочу.

Якби вона добре ставилася до мене, я б ще, звісно, біля неї ходила б, але вона не любить мене і ніколи, особливо, не цікавилася мною.

Думаю, може, відразу і чоловікові і свекрусі озвучити свою позицію, щоб навіть не розраховували на мене? А ви б доглядали?

Але найдивніше, свекруха, як ніби, і не передбачає таку ситуацію.

Замість того, щоб намагатися бути зі мною в хороших відносинах, вона постійно висловлює мені претензії і говорить погано про мене, пліткує серед людей.

Прямо як ніби спеціально, вона про свою старість навіть і не згадує.

Хоча здоров’я в неї не дуже останнім часом.

От я тепер думаю. Чи має невістка доглядати свою свекруху, коли не хоче цього робити її чоловік, рідна дитина матері?

КІНЕЦЬ.