Напевно, ніякими словами у світі не можна передати той біль, який переживає людина, коли зазнає втрат. Мене звуть Роман і наразі я вдівець.

Останній рік сам я виховую двох хлопчиків, що залишились від дружини. Так сталось, що і загинула вона під час пологів, коли народжувала близнюків. Тепер їх День народження аж ніяк не асоціюється у мене зі святом. Мої батьки сказали, що взагалі неправильно влаштовувати якесь святкування, коли роковини по твоїй коханій дружині. Я і сам притримувався такої думки, але ж і поради треба у когось спитати.

Аж поки я не наткнувся на один лист.

А розпочалось все з того, що я прибирав у шафі. Останнім часом за купою роботи і домашніми справами я просто фізично не встигав там навести лад. А потрібно було б. От і настав мій вихідний і я зміг сісти та розібрати весь мотлох. А синів якраз забрала моя мама на прогулянку.

Ми мали звичку зберігати всілякі квитанції та чеки серед документів. Тому там було вже чимало листочків. І ось серед них мені в око впала листівка. Я спочатку подумав, що це якась чергова дурниця, але ні. Там був почерк Діани.

Коли я усвідомив, що це писала вона, то аж затряслись руки. І цей лист писала вона мені ще коли ми навчались в університеті і крутих смартфонів не мали. Точніше якісь телефони були, але соціальні мережі були невідомими для нас і романтичніше було спілкуватися листами, як у давнину.

З перших рядків у мене проступали сльози. Там стільки мрій про наше майбутнє. І про діток, і про дім, і про наше кохання. Вона описала все наше життя до старості. А також зауважила, що ми ніколи не будемо пропускати якісь визначні дні. Кожне свято буде особливим для нашої сім’ї, щоб берегти та створювати традиції.

Мене настільки зворушило написане, що я перечитував кожне речення по декілька разів, хоч і пам’ятав, про що там приблизно писалося. Я згадав розповіді покійної дружини про її дитинство і батьків, які тільки пиячили і не звертали на неї увагу.

Тож вирішив, що моїм дітям потрібне нормальне дитинство, нормальні спогади, нормальне свято. І моя дружина точно була б рада, якби побачила їх задоволеними із подарунками. Нехай для мене цей день трагічний, але вони на собі цього відчувати не мають.

На цьому я і завершив прибирання, пішов обирати святкові кульки та торт.

КІНЕЦЬ.