У сестри за плечима вже п’ять розлучень і п’ять дітей. Кожна дитина, як сама сестра каже, це плід кохання. Ось цих плодів у неї тепер цілий кошик.

П’ять дітей від п’яти різних чоловіків, найстаршій дитині десять років. Наймолодшому зараз лише вісім місяців.

Проблема в тому, що сестра дітьми займається виключно у шлюбі. Поки вона має статус заміжньої жінки, вона виконує свої материнські функції, але варто їй розлучитися… Діти відразу залишаються під опікою наших батьків, а сестра починає активно шукати чергове кохання всього свого життя. Діти їй у цьому починанні лише заважають.

Я взагалі не розумію, як вона вийшла заміж у третій та наступні рази. Не кожен чоловік готовий прийняти жінку з однією дитиною, а тут їх скільки.

Ми намагалися сестру надоумити вже після третього розлучення. Ну, вистачить, у тебе троє дітей, настав час подумати про них.

– Я не можу жити без кохання, – сказала тоді вона нам.

З того часу ми не раз чули це її “я не можу жити без кохання”. Ось як цікаво виходить, що без мозку людина жити може, а без кохання – ні

Її дітьми займалися батьки, я, колишні чоловіки – будь-хто, тільки не сама сестра. Вона спочатку шукала нового обранця, потім налаштовувала сімейне життя, і лише утвердившись у статусі заміжньої жінки, вона починала займатися дітьми.

Уявляєте цю психологічну гойдалку для дітей? То мама поводиться як чужа тітка, то вона взагалі пропадає, а то з’являється і починає вчити розуму.

Колишні чоловіки кілька разів їй пропонували забрати дітей, але сестра щоразу відмовлялася. Це її діти та крапка. А що вона періодично на них забиває, то це проза життя.

З нею двічі навіть судилися, але за фактом причепитися нема до чого. Не п’є, працює, діти доглянуті, хоча заслуги сестри в цьому немає, але батьки проти неї свідчити відмовилися, хоч і вважають, що з батьками дітям було б краще.

Суд залишив дітей із матір’ю. Ну, тобто, не з матір’ю, а з дідусем і бабусею, бо сестра тоді вкотре була зайнята пошуком свого нового кохання.

Зараз сестра вже вп’яте розлучилася. Має статус багатодітної матері, вона цим статусом дуже пишається. Хоча дітей вона тільки народжує, та й дуже короткий час займається їх вихованням.

За десять років старшої дитини, він більше половини життя провів не з мамою, а з дідусем та бабусею. Там батько нормальний, займається ним, часто забирає до себе, але працює на заробітках і не може поки що сина забрати.

А двоє з п’яти батьків просто забули, що мають дітей. Ні аліментів, ні привітів, а сестра щодо них і не переживає.

– Це мої діти, мені від їхніх батьків нічого не треба, – гордо заявляє вона.

Легко їй так говорити, коли велику частину часу її дітей забезпечують батьки. А їм би допомога та аліменти дуже допомогли.

Надії на те, що сестра схаменеться, перестане бігати в пошуках свого кохання і займеться дітьми, у нас немає. Я сподіваюся тільки, що вона більше не народжуватиме.

КІНЕЦЬ.