Син одружився. Невістка з самого початку не сподобалася мені — дівчина з села, без батьків, без освіти. І що тільки син знайшов в ній… вона навіть говорити нормально не вміла, плутала всі відмінки і відміни. — Мам, а де у нас лежить сіль? — Я тобі не мати, звертайся до мене по імені та по батькові, селючка! — не стрималася я.

Я дивувалася, чому син не вибрав дочку сусідки-бухгалтерку з освітою і хорошою роботою, і сподівалася, що скоро він зрозуміє на кому одружився і кине її. І ось одного разу я лягла в лі карню з отруєнням.

Невістка всі дні, проведені в лі карні, піклувалася про мене, не відходила ні на крок, хоча я раніше nогано поводилася з нею, називала аферисткою і сиротою. Мені стало так со ромно за свої слова… Після цього моє ставлення до неї сильно змінилося.

Я бачила, що мій син щасливий поруч з дружиною, після роботи він поспішав додому, хоча до одруження часто годинами гуляв зі своїми друзями-неробами. Завдяки підтримці дружини, син знайшов високооnлачувану роботу, куnив квартиру і машину, і на цьому він не зупинився.

— А наша невістка дуже навіть хороша, — казав чоловік, а я й сама це зрозуміла тоді, лежачи на лі карняному ліжку. Незабаром у них наро дився первісток, за ним і з’явилася дівчинка. Навіть під час ваrітності невістка працювала заради чоловіка, ніколи не скар жилася. Для дітей вона була турботливою мамою, заодно встигала працювати, займатися господарством і завжди була ввічлива і добра до мене.

— Мам, а де у нас лежить сіль? — На столі, донечко. І навіщо я тільки говорила стільки гидот про неї? А де зараз та бухгалтерка, яку я мріяла бачити в якості невістки? Вона більше не працює, сидить на шиї ко лишнього чоловіка, труїть його життя і життя його сім’ї…