Я ніколи не думала, що виховавши двох синів, таке ось почую від одної з невісток. Ми з чоловіком все для них робили. Після весілля що Людмила, що Олена, отримали не просто чоловіків, а діамант в людській подобі

Я ніколи не думала, що виховавши двох синів, таке ось почую від одної з невісток. Ми з чоловіком все для них робили. Після весілля що Людмила, що Олена, отримали не просто чоловіків, а діамант в людській подобі.

Жили діти окремо. Ми з чоловіком в районному центрі, а сини з сім’ями в області.

Віталій наш старшенький, працює адвокатом, а Володя, молодшенький лікар стоматолог. Ми все зробили, щоб діти були самодостатніми. Невістки мали б нам дякувати не передякувати. Та ніби так і було, але лише до того часу, поки я не переїхала до молодшого сина жити.

В лютому місяці не стало моєї половинки. Ми з Михайлом жили душа в душу, тому його відхід дався мені дуже важко. Ось тому й було прийняте рішення, що мене до себе забирає молодший син.

В них з Оленою квартира на два поверхи. В них дуже цікаве планування, оскільки з одного боку будинок на схилі і там в них ще дві кімнати і ванна. Внизу мене і поселили.

Все було добре. Я старалася бути корисною, готувала їсти, невістка також медик, тож всі мають чим зайнятися. Перші “бурі” почались, не повірите, бо Олені не сподобалось, що я купила томатну пасту в скляній банці.

– Я не люблю хламу. Я можу творити і спокійно жити, коли навколо мене пустота.

В них дома, я б сказала пусто. Нічого лишнього. Якщо порівнювати з моєю квартирою, це небо і земля.

В Олени мінімалізм у всьому: каструлях, крупах, і боронь боже якісь магнітик на холодильник повішати.

Дві банки з томату Олена демонстративно викинула у смітник. Мені було образливо, бо я планувала якісь закрутки зробити на зиму. Та невістка сказала, що ті дві банки огірків і помідорів їй мама законсервує.

Але чому це має робити сваха, якщо я сама можу? Ну дивно, хіба не так?

А тепер ця ситуація з липою. Зараз вона цвіте і гарно вже розпустилася. Я ж люблю з липи чайок. Ось я коли гуляла зранку, нарвала два пакетика, щоб взимку мати що пити.

– Я в цій старечій обстановці жити не збираюся!, – почала говорити Олена Володі, коли побачила у вітальні на столику розкладену липу на футболці, щоб просушилася.

Але ж це просто чай. Я люблю його, то чому я повинна слухати невістку і не сушити ту липу?

Як мені поводитися в такому випадку і як довести невістці, що так жити, як живе вона, не можна?

Джерело