Мене виховувала бабуся, бо мої батьки загинули у автокатастрофі коли я була малою. У Галини Іванівни більше не було дітей і онуків, тому я успадкувала її будинок. А від батьків я успадкувала трикімнатна квартира. Бабусин будинок на окраїні міста я почала здавати в оренду.

Я довго була самотня, бо не мала часу на стосунки. Я багато працювала. Одного разу мене запросила на день народження подруга. На святкуванні я познайомилася з Назаром, він мені одразу сподобався. Ми увесь вечір сиділи поруч і багато говорили. А потім молодий чоловік провів мене додому. Ми почали зустрічатися і через рік він запропонував вийти за нього заміж. Ми одружилися і я відчувала себе дуже щасливою.

У Назара чудова мати, я швидко з нею знайшла спільну мову. Ми часто з чоловіком приїжджали до неї гості. Вона жила далеко від нас у іншому місті.

Одного разу я запропонувала перевести її до мого будинку, Галина Михайлівна тоді б жила недалеко від нас і ми могли частіше до неї їздити.

Чоловік дуже радів, що його мати живе у моєму будинку. Ми тепер декілька разів у тиждень приходили до свекрухи в гості. Ми їй допомагали і підтримували її.

Я думала, що у нас все добре, аж поки не подзвонила моя сусідка. Вона жила недалеко від будинку де жила моя свекруха. Ірина Степанівна знає мене ще з дитинства і коли вона зрозуміла, що мій чоловік мене зраджує одразу зателефонувала до мене. Я була шокованою. Виявляється, Назар разом зі своєю коханкою приходить у гості до своєї матері.

Я одразу подзвонила до чоловіка і сказала, що він має забиратись геть з моєї квартири, а його мати з мого будинку. Я не хочу їх більше бачити.

КІНЕЦЬ.