До того, як Аліси не стало, ми тривалий час жили в її батьківському домі. Нашу старшу – Женю – ми ростили з бабусею і дідусем. У мене були прекрасні стосунки з її батьками, і я був упевнений, що вони довіряють мені.

Уже коли ми дізналися, що Аліса вагітна вдруге, Василь Олександрович узяв кредит, щоб допомогти нам купити квартиру. Це була однушка, яку до пологів ми встигли переробити на двушку.

Оскільки вкладена сума з боку батьків Аліси була більшою, записали спочатку квартиру на тестя, оскільки він займався всіма питаннями і документами.

Думали вже після пологів переписати на Алісу і прописатися як слід, але вона не пережила пологів. Я залишився один із двома дітьми.

Батьки Аліси тривалий час перебували в жалобі й переважно допомагали мені мої батьки. Я боявся, що тесть із тещею мене або народжену онуку зненавидять, але цього не сталося.

Їм потрібно було кілька місяців, а потім вони стали брати активну участь у моєму житті і житті онуків. Я і зараз їм дуже вдячний за все, що вони робили. Але було одне “але” – тесть чути не хотів про квартиру.

Я заговорив про це через майже рік і зіткнувся з фирканням. Бачите, не встигло ще достатньо часу пройти, а те, що я з двома дітьми і без прописки, і без документів на мене, нікого не хвилює.

Тесть начебто говорив, що довіряє мені, що онуків дуже любить і тепер вони – найдорожче, що в нього є, але при цьому переписати квартиру на мене не хоче.

Це не зовсім чесно, адже я теж у неї свої гроші вкладав. Останнє буквально віддав. І тепер я немов вічно на волосині. Страшно посваритися з рідними Аліси, тому що вони запросто зможуть викинути мене з дітьми з квартири, і довести нічого не доведеш…

КІНЕЦЬ.