У мене маленький син від першого шлюбу. З його батьком ми розійшлися, коли дитині було лише 6 місяців. Коли йому виповнився рік, я зустріла чоловіка з іншої країни— Швейцарії, який переїхав туди кілька років тому.

Я поїхала до нього і на якийсь час залишила дитину з моїми батьками. Чоловік обіцяв, що ми зможемо забрати малюка, як тільки я там облаштуюсь і міцно стану на ноги. Але минуло вже 2 роки, як я тут, і все аж ніяк не можу забрати сина.

Місяця три тому я помітила, що мій коханий користується сайтами знайомств і в статусі написав, що запрошує всіх до Швейцарії. Я створила ліву сторінку та написала йому від імені якоїсь симпатичної дівчини, фото якої знайшла в інтернеті.

На що отримала відповідь, що він живе один, що запрошує її до себе, і що не бачить проблем, щоб вона приїхала до нього. Я з цього фейкового облікового запису запитала, мовляв, чи розглядає він варіант переїзду жінки з дитиною, на що він відповів, що «не збирається вирішувати чужі проблеми і що все це безглуздо, оскільки жінки самі не змогли зберегти свою сім’ю і не утримали батька своєї дитини».

Виходить, що ці два роки він мені брехав? У повсякденному житті він дуже милий і ніжний, обіймає, цілує, не скупиться на подарунки та розваги. Чи я йому просто набридла?

Він знає моїх батьків, я знайома з усіма його друзями. До переїзду сюди він мені казав, що хоче сім’ю і що я із сином – його сім’я, що він вважає мою дитину своєю.

Я просто не розумію, як можна бути таким лицеміром. Чи я чогось не розумію у мисленні чоловіків і для них це нормально?

Виходить, що він мене використовує, поки не знайде когось кращого, молодшого? І йому, виходить, підходить будь-яка більш-менш симпатична дівчина, яка погодиться на переїзд.

Я у розпачі і не знаю, що робити. Виїжджати додому не хочу, оскільки звикла вже жити тут, але без нього мені тут практично неможливо залишитися. Нічого йому не говорити, проковтнути образу і сподіватися, що все само собою вирішиться? Чи відверто поговорити з ним, розставити усі крапки над «ї»?

КІНЕЦЬ.