Я приїхала до подруги у маленьке містечко. Коли ми зустрілись я зрозуміла, що я заrубила свою сумку. Я була у розпачі, бо у ній були усі мої гроші та документи

Декілька тижнів тому зі мною трапилась одна пригода. Я їздила до подруги в гості. Я поїхала до неї вперше. Ми з нею вчились разом в університеті і під час канікул я обіцяла приїхати до неї. Вона жила у невеликому місті і хотіла, щоб я його побачила.

Я сіла у поїзд і поїхала до Олени. Дорога була далекою і я бачила багато гарних краєвидів зі свого вікна. Коли я вийшла на вокзалі подруги ще не було. Я вирішила пройтись містом. Олена мені зателефонувала через тридцять хвилин і ми домовились про місце зустрічі.

Коли вона підійшла, то була рада мене бачити. Я хотіла покласти телефон у сумку, але її не було. Я була у розпачі, бо у ній були усі мої гроші та документи.

– Я загубила сумку. Що мені робити? Я думаю, що хтось її уже забрав! – у розпачі сказала я.

Моя подруга мене заспокоїла і сказала, що швидше за все мої речі ніхто не рухав. У них невелике містечко і всі люди один одного знають, тому у них нічого не пропадає.

Я почала згадувати де я могла покласти свою сумку. Я пригадала, що залишила її на вокзалі.

Ми прийшли туди і на диво моя сумка була на місці. Ніхто її не рухав. Я перевірила усі кишені і мої документи та гроші були на місці.

Мені було важко повірити, що моя сумка лежала на кріслі і ніхто її не забрав. Я була дуже щасливою, що усі речі були на місці і сумку ніхто не розкривав. Я зрозуміла, що у цьому місті живуть добрі і порядні люди.

КІНЕЦЬ.