Я вийшла заміж за чоловіка з сусіднього міста. Привела його жити до квартири, де жила з моїми мамою та бабусею. У шлюбі я 4 роки, є дитина. Спершу все було добре. Потім виявилось, що чоловік п’є. Незважаючи на мої умовляння не пити, пив усе більше. У такому вигляді влаштовував скандали. Після появи дитини ситуація лише погіршилася через матеріальні проблеми.

Я в декреті, декретні маленькі, зарплату до хати більше не приношу. Грошей не вистачає. Живемо на зарплату чоловіка та пенсії моїх мами та бабусі. Тобто, бюджет у нас усіх загальний. Чоловік за вдачею людина скупа. І зараз зовсім став неадекватним. Почав вимагати звіту, на що ми з мамою витрачаємо гроші. Мені він ще більш-менш вірить. Але мою маму просто ненавидить (причому реально на порожньому місці). Він переконаний, що вона краде та ховає його гроші із загального бюджету при кожному поході до магазину.

Тим часом, у бідної мами не сказати, щоб зовсім маленька пенсія. Вона всю її віддає на сплату квартплати і купує мені дорогі ліки, які я п’ю щодня (я хворію). Мама зовсім нічого не залишає собі. Одяг купує собі вкрай рідко. Сказати, що мама живе на утриманні у мого чоловіка, я не можу. Це не так.

Бабусина пенсія дуже маленька. Бабуся намагається відкладати її всю собі на похорон. Але щомісяця нам не вистачає грошей на життя, і ми позичаємо у неї її гроші, а потім повертаємо. Їсть бабуся зовсім мало. Тому про неї теж не можу сказати, що вона повністю на утриманні у мого чоловіка.

Начебто так, пенсію вона відкладає, а живе за наш рахунок. Але при цьому на неї витрати зовсім малі, а без її грошей все одно ми прожити нормально не можемо. Вона нас рятує. І похоронні, які вона збирає, зрештою знадобляться нам, а не їй. Адже це ми її ховатимемо.

Я почала збирати чеки з магазинів і щомісяця звітувати перед чоловіком, які суми, куди і на що пішли. Думала, він переконається, що все чесно, та заспокоїться. Але після чергової сварки він висунув ультиматум. Вимагав, що ми тепер житимемо окремим бюджетом від моїх мами та бабусі. Мовляв, він сам ходитиме до магазину. За комунальні послуги він віддаватиме гроші за нас мамі.

Я обурилася, сказала, що проти. Що я вважаю це образою для моїх рідних. Мама мене виростила сама без батька і не шкодувала мені грошей на їжу. І чоловіка мені дозволила привести до нас жити. У нас не вистачало грошей на покупку нової окремої квартири і знімати квартиру нам було дорого.

А тепер, значить, я маму на старості літ повинна кинути жити на її пенсію, а сама в одному будинку з нею шикувати на зарплату чоловіка? Зрозуміло, що зі своєю мамою чоловік би так не вчинив. А з моєї можна, значить.

КІНЕЦЬ.