Прокинулася рано-вранці і згадала, що рівно тридцять років тому цього дня у моєї близької подруги Олі було весілля. Полежала кілька хвилин і продзвенів телефон. Нагадування підтверджувало мої сумніви. Цілих тридцять років вони разом із чоловіком. Це великий термін, вони молодці.

Пам’ятаю, як сьогодні, як весело пройшло весілля. Ми були молоді та красиві. Я була подружкою нереченої, а Олечка нареченою. А яка у неї сукня була… Розкішна. Ну і Славко виглядав елегантно у чорному костюмі. Мені стало сумно.

Наша молодість залишилася у минулому. Але я була в передчутті, хотіла швидше зателефонувати до подруги і привітати. Було ще зарано, я не хотіла їм заважати. Подумала, може вони ще сплять чи снідають разом. Дочекалася 10 годин і зателефонувала. Подруга довго не брала слухавку.

Я хотіла вже вимкнутись, але раптом… — Слухаю? — Привіт, люба. Вітаю. — Вітаєш? А що трапилось? Яке свято? Я задумалася, намагалася згадати, чи у цей день ми відзначали? Так, сьомого липня, все правильно.

Я не могла помилитися, та й телефон теж. — Ну ти даєш подруго, — сказала я їй, — річницю власного весілля забула? Тим паче такий термін. Вітаю!.. Я здивована, подруго. Ти ж тридцять років тому саме цього дня вийшла заміж. Пам’ятаю, якою щасливою ти була. — А, сьогодні сьоме число? Так вірно.

Я забула, і Слава, мабуть, забув. Рано-вранці поїхав на дачу, якби згадав, сказав би. А ти напевно хотіла в гості прийти якось так рано зателефонувала. Ми не відзначатимемо, бачиш, забули. Свята не буде (St/QK)

але тобі дякую, що подзвонила, — сказала вона і попрощалася. Мені було так неприємно почути такі слова від подруги. Невже вона подумала, що я напрошуюсь у гості? Я хотіла просто привітати їх, щоб їм було приємно. А вона… Потрібно було просто привітати повідомленням, щоб збоку не виглядало так, ніби я напрошуюсь. Після цього дзвінка я розчарувалася у подрузі. Краще б не дзвонила.

Джерело