Зараз третя ночі та я не сплю. Не тому, що я сова чи працюю по ночам, а тому, що не спить моя маленька донечка.

Я настільки втомилася, що навіть, коли мені вдається поспати, то мені сниться сон про те, яка я втомлена. Це просто жахливо. Невже у всіх так?

Чоловік зовсім мене не розуміє, каже, що я вдома сиджу та нічого не роблю. Завтра у Назара перший день відпустки. От я йому влаштую відпустку. Тепер моя черга відпочивати, а він хай побуде на моєму місці, а вже тоді робить висновки.

Нарешті настав ранок, я зібрала свої речі, сказала чоловіку що йду назавжди, замкнула за собою двері, вимкнула телефон та поїхала до батьків у село. Попросила батьків не розповідати Назару, що я у них. Сіла в автобус, очі самі заплющились, проспала так всю дорогу, ледь не проїхала свою зупинку.

Добре, що сусіди моїх батьків їхали на сусідніх місцях та мене розбудили. Напівсонна я дійшла до батьківської хати, привіталася з батьками та, відчувши головою подушку, знову заснула. Як же добре. Я раніше не цінувала простих речей, таких, як сон та прогулянки на самоті.

В моїх планах було погостювати у батьків тиждень та повернутися. А Назар хай спробує як це бути на моєму місці, можливо, щось йому дійде. Нічого, нагодує донечку сумішшю, не доспить пару ночей, спробує підтримати будинок в чистоті, як це вимагає від мене.

Мені вистачило однієї доби, щоб дійти до ладу. Свіже сільське повітря пішло мені на користь, я знову відчула себе повною сил та енергії. Телефон поки не вмикала, хай чоловік ще трохи похвилюється. Пішла прогулятися до осіннього лісу, уявила, як ми з Назаром та донечкою тут гуляємо та відчула, як мені їх не вистачає.

По поверненню додому мама розповіла, що до неї телефонував Назар в розпачі, він виявився абсолютно безпорадним без мене, довелося мамі розповідати по телефону як робити суміш та міняти памперси. Сказала, що його голос був сильно втомленим.

Я подумала, що вже досить його мучити та вирішила повернутися. Уявила, як він мені зрадіє, як почне просити пробачення та скаже, що помилявся. Заходжу додому, а у нас вдома інша жінка годує з пляшечки мою донечку, Назара вдома немає. Ну як вам це подобається? Не довго думаючи я взяла речі тієї хвойди та викинула на вулицю. В цей час повернувся Назар з магазину та побачив цю картину.

Почав мене заспокоювати, сказав, що це няня, яку він найняв на годину, щоб мати змогу сходити до магазину. Няня сказала, що ми дорого заплатимо за мою витівку.

Я трішки заспокоїлась та побачила в якому занедбаному стані знаходиться квартира, мене не було декілька днів, а таке враження, що цілий місяць. Уся ванна була заповнена брудним одягом, на кухні в раковині, на столі та стільниці брудний посуд, холодильник порожній.

Я поглянула на Назара та сказала так, як він колись говорив мені:

– А чому так брудно, чим ти цілий день займався?

Чоловік лише опустив очі та сказав:

– Пробач, я не розумів наскільки тобі важко.

Ми разом розібрали ці всі завали, потім ще довго розмовляли та домовлялися яким чином Назар може мені допомагати.

З того часу ми налагодили побут таким чином, що я мала змогу відпочивати, удома був порядок та донечка була сита та чистенька.

КІНЕЦЬ.