Коли Антон зробив мені пропозицію і ми таки одружились, то постала проблема із житлом. Поговоривши, вирішили поселитись у мого тата, оскільки він сам проживав у величезному будинку. Нещодавно мій брат від нього переїхав до квартири у місті. Батькові ми завжди допомагали в усьому, що він просив.

Вдома роботи вистачало, тому ми і старались не перевантажувати тата. Коли ж у гості на вихідні приїжджав брат, то поводив себе як елітний гість і нічого робити не хотів.

Коли я дізналась, що чекаю на малюка, то Антон запропонував взяти поруч ділянку і починати зводити свій дім. Якщо сім’я розширюється, то довго нам тут не прожити. Тому тепер була проблема із коштами і ми економили на всьому, на чому тільки могли. Будівництво ледве просувалось, а я дізналась, що вагітна вдруге. Тому ми почали позичати кошти, аби швидше завершити будувати дім.

Коли відвідали банк, то зрозуміли, що кредит – не вихід, бо такі відсотки ми не потягнемо. Тому я запропонувала батькові продати свій будинок, частину грошей віддати мені, а ми в свою чергу добудуємо будинок і заберемо його туди. Я відразу пообіцяла, що буду доглядати його до кінця днів.

Коли тато сказав, що потрібно порадитись із сином, то я зрозуміла, що справи не буде. А потім він сказав мені, що таки хоче доживати життя у рідних стінах.

Я так і знала, що брат його переконає, тому і не стала засмучуватись. А через кілька днів гроші у позику нам запропонувала тітка Антона, що проживала за кордоном. Тому ми закінчили ремонтні роботи і вже могли переїжджати у власний дім. Повністю кошти ми змогли віддати за два роки.

Тоді сталось так, що мій тато захворів. Брат не хотів приїжджати і доглядати за старим. Я старалась ходити і робити все, що могла. Але часто не вистачало і чоловічої руки, аби батька кудись пересунути. Коли стан його покращився, то я перестала ходити так часто.

Та батько дзвонив до мене і вимагав, аби я приходила і сиділа із ним мало не цілодобово. Він плакався, що вже старий і потребує постійного нагляду, йому хочеться з кимось поговорити. Те, що у мене є робота, домашні справи, діти нікого не цікавило. Якось мої нерви здали і я прямо сказала татові, що пора попросити і у сина приїхати та чимось допомогти. Але у відповідь почула, що Сергій зайнятий і роз’їжджати у нього часу нема. Тому він навіть не просив у нього.

Ну невже я нічого не роблю і тільки байдики б’ю?

Насправді все це дуже образливо, бо на мої жіночі плечі скинули всі обов’язки, а брат сидить собі у місті і навіть не думає про наші проблеми. А після всього цього я ще й погана дочка.

КІНЕЦЬ.