Взагалі я вважаю себе доброю та товариською людиною. Скільки себе пам’ятаю, то завжди подобалось випікати щось смачненьке і запрошувати до себе гостей.

Можливо, загалом хазяйка з мене не дуже та і не дуже люблю мити підлоги по сто разів на день. Проте те, що дійсно вмію та хочу – робити випічку. Принаймні, всі, хто колись куштували мої витвори кулінарії, казали, що це дійсно смачно.

Мало не кожного дня я випікала тортики, тістечка, еклери, рулетики та інші солодощі. Ось на вихідних до мене на каву постійно хтось заглядав. А я від цього тільки щасливішою ставала.

Коли прийшов час планувати свято Нового Року, то до нас у гості напросилось дуже багато знайомих та друзів. Ми з Марком були лише раді такому ходу подій. І кожен із потенційних гостей навіть не заводив мову про те, щоб щось приготувати та принесли із собою. Наскільки я зрозуміла, то вони покладались на мене. І прийшли вони увечері лише із алкогольними напоями та соком.

З чоловіком ми напередодні об’їздили все місто, накупували різних продуктів. Я не хотіла, щоб хтось отруївся моїми стравами, тому обирала лише все якісне та дороговартісне. Тому загалом витратили багато грошей. Вже ж таки і людей багато прийде, треба, щоб було що їсти.

Сіли ми увечері із Максимом підраховувати витрати. І в підсумку аж очі на лоба полізли від тої суми. За такі кошти ми могли б більше двох місяців харчуватися. А все пішло на один вечір.

Найбільше засмучувало, що гості самі напросилися, прийшли майже з порожніми руками, мали час себе в порядок привести. Я із Максом два дні стояла біля плити, навіть не встигла нафарбуватись, а потім ще до ранку 1 січня мили посуд.

Виходить, що друзі прийшли до нас, як до ресторану. Щоправда, безкоштовного. Поїли, повеселись і пішли. Я відчула себе настільки використаною.

Мене дивувало, що всі прекрасно бачили страви, їх інгредієнти і знали, скільки грошей це коштує. Та ніхто не запропонував заплатити і декілька сотень, ніхто не приїхав допомогти із приготуванням, ніхто не запропонував прибрати зі столу. Єдине, на що вони здатні – принести пляшку шампанського і дві пляшки вина.

Та зате той вечір добряче нас провчив. Не потрібно більше бути такими добрими та люб’язними. Якщо люди не цінують твоєї доброти, то це не твої люди.

Надіюсь, що вислів: «Як Новий Рік зустрінеш, так його і проведеш», не буде поширюватись на нас. Бо таких застіль я більше не витримаю.

КІНЕЦЬ.