Я ж свекруху попередила, що день народження Тимурчика будемо святкувати вдома, бо так дешевше і мені легше, бо ж чоловік працює в іншому місці по три тижні, і зараз якраз він там. Богдана Сергіївна наче спокійно віднеслася до цієї інформації. Наче.

Ми з чоловіком живемо у квартирі його батьків з моєю свекрухою Богданою Сергіївною. Юра працює в іншому місті: три тижні працює – тиждень дома. Нашому синочку Тимурчику два роки.

І ось в суботу маємо святкувати день народження дитини. Чоловіка немає. Я сказала мамі чоловіка, що будемо святкувати вдома, вона погодилася. Я запросила вже кумів, свекруха запитує, що готувати, що купувати. Ніщо не віщує подвоху.

Але в суботу зранку Богдана Сергіївна прокидається – і ніби її підмінили. Каже мені, щоб ми пішли святкувати в ресторан, бо вона не дуже добре почувається. Я кажу, мовляв, будете в кімнаті відпочивати, а ми годинки дві посидимо тихо і розійдемося.

Богдана Сергіївна – своє: ні, каже, краще йдіть у ресторан, каже – додам грошей вам. Я говорю – добре тоді зараз скажу своїй мамі, що підемо до неї святкувати, бо в ресторан я не хочу.

У відповідь свекруха починає мені вичитувати, що я її не слухаю ніколи, що я її не розумію, не жалію. Я стою і не можу зрозуміти, що трапилося. Я говорю: я вас почула, навіщо ви починаєте суперечку цю?

Богдана Сергіївна у відповідь мені сказала, що я її не розумію і ніколи не чую! Я зібрала дитину та пішла з квартири. Хвилин за 10 вже дзвонить мені чоловік і починається. Я така-сяка, я образила його маму, вона хотіла поговорити, а я розвернулася і пішла.

Юра сказав мені, що йог мама і так не здорова, а через те, що ми її в суботу саму залишили – їй ще гірше стало. Я пояснила йому, що спочатку по-хорошому сказала Богдані Сергіївні, що тоді ми у моєї мами відсвяткуємо, аде свекрусі і так не так – і так не так.

Але Юра не хотів мене слухати, сказав, щоб я вибачилися перед його мамою – і крапка. А в чому я винна? Ось тепер я не знаю, як мені вчинити і що робити. З Богданою Сергіївною не розмовляємо вже два дні.

Я постійно говорю чоловіку: давай жити окремо, а Юрі шкода грошей, бо відкладає на своє. І от яке рішення прийняти? Жити з мамою чоловіка я з кожним днем все більше не хочу, вона нас просто розведе, я це відчуваю.

Допоможіть порадами, буду дуже вдячна! Чи маю я вибачатися, що пішла святкувати День народження дитини до своєї мами? Як би ви зробили?

Джерело