Коли я вийшла заміж за Івана, лише тоді я дізналася, що в нього є чималий кредит.

У мого чоловіка, виявляється, машина новенька Audi в кредиті і дорогий телефон iPhone Apple.

А ще Іван мій взяв для мами в кредит великий диван, який теж коштує чимало грошей, бо вона захотіла дорогий диван у вітальню.

Після одруження мій чоловік обіцяв, що швидко поверне борг, адже він дійсно тоді дуже добре заробляв і все давно прорахував до дрібниці.

Після того я заспокоїлася, адже вважала Івана серйозною людиною, яка сама може подбати про все.

Живемо ми в моїй невеличкій однокімнатній квартирі, rроші за кредuт повертаємо з нашого спільного сімейного бюджету, адже по-іншому ніяк.

А нещодавно Івана звільнили з роботи, він майже 3 місяці шукав нову роботу, але успіхів було мало.

Таку зарплату чоловікові, яку він отримував на попередній роботі, ніде не пропонували йому, тому довелося згодом таки влаштуватися на роботу, де платили майже в 2 рази менше, ніж на попередній посаді.

Тоді й почалися у нас непрості часи і сім’ї, на жаль, але це й зрозуміло.

В той час грошей ні на що не вистачало, чоловік велику суму відносив в банк, а свекруха навіть за свій диван не хотіла платити кошти, ні гривні не дала на це.

Вона постійно говорила, що її син, коли брав той диван в кредит, то жив з нею, в її квартирі, у них все було спільне, то й купував для них його, якби він брав його у їхнє житло.

Я тоді стала просити чоловіка, щоб він продав той автомобіль, адже ми просто вже не могли так далі жити, просто на елементарні речі не вистачало грошей.

Я дуже просила його, щоб виручені кошти за автомобіль він повернув у банк.

Я тоді якраз в декреті сиділа, на дитину гроші потрібні, а не лише борг віддавати.

Зі свого боку я пообіцяла чоловікові, що коли вийду на роботу, то відкладемо разом гроші і купимо гарне авто.

Іван зі мною погодився, але свекруха була проти.

Мати чоловіка сказала, щоб він не продавав своє майно.

Вона пояснювала це тим, що це єдине майно, що він має окремо від мене, а якщо ми купимо машину разом, то це буде наше спільне майно і я, в разі розлучення, буду мати право на ту машину.

Для мене це було неприємно і дивно водночас, адже навіть гадки не мала, що мати чоловіка така людина.

Згодом я вмовила таки чоловіка продати машину, адже нам потрібно дитину ростити, а авто ми собі купимо згодом.

Свекруха моя образилася на мене і вже місяць навіть не розмовляє.

А що мені робити було? Зараз такий важкий час, а у нас навіть на продукти грошей не вистачає.

Хіба я щось зробила не так?

КІНЕЦЬ.