Відпустки на роботі я чекала дуже довго, бо мені треба було відпочити, щоб набратися сил. Та я  не думала, що ця відпустка змінить моє життя.

Все починалося як звичайна відпустка, я вирішила полетіти на море. Майже весь час я просто валялась на сонці, та нічого не робила, а вечорами відвідувала нічні клуби, це мені подобалося та я відчувала, що відновлюю свої сили. Одного разу я зустріла там красеня чоловіка який почав залицятися до мене. Це було несподівано, та я вирішила почати цей нетривалий курортний роман. Тепер ми кожен день почали проводити разом це було дуже добре. Та в один момент я була здивована тим, що я справді закохалася в нього. Але відпустка закінчувалася, тому я повернулася додому. Але я ще досі пам’ятала про Романа. 

Довгий час від нього не було звістки, я вже й почала про нього забувати, та він написав мені. Якщо бути чесним, то під час відпочинку, я забула запитати де він живе, та як з ним зв’язатися. Я була приємно здивована та ми почали переписуватися, виявилося ми живемо в одному місті. 

Через кілька днів ми зустрілися в кафе, та почали зустрічатися, під час цього ми зрозуміли що справді підходимо один одному. Майже 3 роки ми зустрічалися та вирішили одружитися. Роман покликав мене жити до себе додому з батьками, я була не проти, адже це був великий двоповерховий будинок. 

І справді на початку було все добре, будинок великий місця всім вистачало. Та через кілька тижнів відкрилася справжня суть його батька. Йому не подобалося як я готую, казав що лише дурно переводжу продукти, та ліпше мені взагалі не доторкатися до продуктів. Коли я привела до себе в гості подругу, то після того як вона пішла він влаштував скандал через те що будинок його а я тут вирішую собі сама все.

Ми це все терпіли, та коли в нас народилася дитина це вже перейшло на новий рівень то йому не подобалося що дитина надто голосно кричить, нехай вона сидить тихо. А як тільки дитина виросла та почала повзати він заборонив виходити з нашої кімнати. Причиною стало те що вона повзала там де заборонив тато. 

Тоді ми вже не витерпіли та вирішили з’їхати на орендовану квартиру, вона ж була менша будинку, але тут ми відчували себе більш вільними. Було на початку справді важко. Ми старалися обоє працювати а після нам ще треба було сидіти з дитиною, а вона як підросла то в неї наче вселилося якесь чортеня і вона постійно гасала. 

Але ми були раді що ми могли розпоряджатися квартирою як хочемо, і не було постійного приставання що ми не так щось робимо, головне що ми разом.

КІНЕЦЬ.