У свої роки я можу пишатися тим, що маю щасливу та злагоджену родину. Ми живемо у просторому будинку, який мої батьки подарували на наше весілля. Протягом 26 років я і мій чоловік проживаємо у мирі, любові та взаєморозумінні. Наші діти вже дорослі: ми маємо двох доньок.

Старша успішно закінчує останній курс медичного інституту та з великим захопленням навчається у своєму вибраному напрямку. Її успіхи є нашою гордістю, і ми радіємо за неї зі всією щирістю. Молодша донька готується до ЗНО та вступу до вищого навчального закладу. Ми не нав’язуємо їй своїх ідей щодо професії, і готові підтримати будь-який її вибір.

Не зважаючи на те, що наші взаємини в родині є чудовими, ми так і не змогли знайти спільну мову зі свекрухою. З самого початку, після переїзду до нашого нового будинку, Галина Іванівна почала “піклуватись” про наш побут. Я зрозуміла, що вона не схвалює мене, і вона це не приховувала.

Мій чоловік Олексій був з міста та належав до заможної родини з великими перспективами на успішне майбутнє, а я була звичайною сільською дівчиною, яка шукала своє місце у місті. Галина Іванівна намагалася переконати свого сина не одружуватись зі мною та не руйнувати свою майбутню кар’єру. На щастя, Олексій не прислухався до її провокацій та ніколи не сумнівався у моїх щирих почуттях.

Я прагнула довести майбутнім свекрухам щирість своїх намірів до Олексія. Переконати, їх що мої почуття не залежать від його статку. Після закінчення університету мені пощастило знайти чудову роботу та отримати підвищення завдяки своїй сумлінній праці. Мій фінансовий стан значно покращився, і я змогла взяти іпотеку на власне житло. За допомогою моїх батьків, ми спільно виплатили всю суму протягом року.

Не зважаючи на це, я продовжувала зустрічатися з Олексієм. Коли свекруха дізналася про моє власне житло, вона раптово змінила своє ставлення до мене. З простої дівчини з села я стала бажаною нареченою, і вона дала добро на наш шлюб.

Після весілля наш дім став місцем, куди приїжджала уся родина свекрухи на святкування. Вона вміло організовувала це так, що ніхто не відмовлявся від запрошення. Хоча я готувала все сама без зовнішньої допомоги, мій чоловік допомагав мені. Проте за всі ці роки я мріяла про те, щоб наш дім був місцем спокою і тиші, а не масових святкувань за наші гроші.

Незабаром наступає Новий рік, і, як можна передбачити, моя свекруха вже запрошує всіх до нашого дому на святкування. Я отримала інформацію про кількість гостей та перелік страв, які потрібно приготувати. Вже уявляю собі, як буде виглядати ця сцена: ранкове прокидання, кілька годин безперервного готування страв, потім загальне прибирання та вітання гостей. Ми повинні підготувати кімнати для всіх запрошених, бо більшість з них залишатимуться ночувати у нас. А коли всі розійдуться по кімнатах, на мене чекатиме гора непомитого посуду. Наступного дня знову треба буде накрити стіл та організувати святкування, не забуваючи про подарунки для гостей.

Ці нескінченні обов’язки набридли мені. Тому я зателефонувала свекрусі та попросила її та сестру мого чоловіка прийти ввечері й допомогти приготувати страви.

– Мамо, чи не могли б ви з Вікою прийти сьогодні ввечері, щоб ми разом приготувати страви для завтрашнього святкування?, – запитала я.

– Як це взагалі розуміти? Вперше чую, щоб гостей залучали до клопотів на кухні. Ти нас запросила, то й про частування подбай, як слід?”, – роздратовано пробурчала свекруха.

– Лише маленька деталь – я не запрошувала, ви напросились самі, – спокійним голосом відповіла я.

Після того, як вона кинула слухавку, навіть не попрощавшись, мені стало зрозуміло, що Новий рік ми святкуватимемо у тісному сімейному колі. Вперше за кілька років ми відзначали свято без гостей. Спочатку я трохи переживала, що образила маму мого чоловіка, проте Олексій заспокоїв мене: “Кохана, не переймайся! Нарешті ми зможемо відпочити та провести час разом. Ти маєш право висловлювати свою думку. А ще ми можемо придумати багато цікавих розваг на майбутні свята”.

Мені було дуже приємно, що чоловік мене підтримав. Тепер я знала, що не дозволю собою користуватися. Шкода, що я дізналася це занадто пізно. Наступне родинне свято ми проведемо у свекрухи. Запросимо всю нашу родину та друзів до неї в гості, як вона завжди робить.

Але повідомимо про наш візит лише за день до бенкету.

Це буде наш тест, щоб побачити, як вона відреагує на таку ситуацію. Хоча я заздалегідь знаю, що свекруха буде не в найкращому настрої.

КІНЕЦЬ.