Коли народився наш син, мені було уже важко працювати вдома. Довелося винаймати офіс.

Дружина почала говорити, що я навмисне втік від них з сином, жалілася на те, що їй важко, мама Оксани допомогти не може, бо живе за сотні кілометрів від нас.

Тоді я зателефонував до своєї мами. Вона відмовила, сказала, що хоче відпочити від дітей, їй вистачило виховання нас з братом. Тоді вона була одна, помочі не було від кого чекати. Каже, що втомлювалася тоді страшенно. Зараз, як тільки згадує про те, як з малими дітьми важко, їй стає недобре. Що вже говорити про допомогу з онуком. Сказала, що у мене є гроші та я можу найняти няню.

Мені стало дуже образливо від її слів, адже я неодноразово оплачував їй відпочинок. Вона їздила туди, куди хотіла. А тепер вона відмовляє мені в допомозі. З того часу я припинив спілкування з мамою.

Через деякий час, коли мама в черговий раз захотіла поїхати відпочити, вона звісно, згадала, що у неї є син та зателефонувала до мене. Почала здалеку, типу як мої справи, а потім сказала, що бачила гарячу путівку на море, натякнула, що не проти поїхати. Я не став приховувати, що тепер їй на мене не потрібно розраховувати та що її відмова допомогти з онуком мене засмутила. Мама назвала мене невдячним сином та поклала слухавку. Через декілька хвилин до мене зателефонував брат та сказав те ж саме, що й мама. Я не зважав на його слова та спокійно пояснив свою позицію.

Довелося знайти няню. Оксана домовилася з Марією коли їй краще приходити та з того часу дружина стала більш спокійна. Тепер вона могла приділити час собі. Настрій в дружини покращився, що мене дуже радувало. Проте наше інтимне життя стало прісним та ми були близькими дуже рідко.

Одного разу, повертаючись з ділової зустрічі, яка проходила в центрі міста, я вирішив пройтися історичними вуличками, де знаходилось багато пам’яток архітектури. На цих вулицях є багато затишних кафе. Я хотів відпочити, попивши кави в одному з них.

Яким же було моє здивування, коли я побачив свою Оксану в кафе поруч з якимось чоловіком. Їх бесіда нагадувала воркотання двох закоханих голубків. Я зробив декілька фото та відео та, коли повернувся, зібрав речі дружини. Коли Оксана повернулася, то дуже здивувалася, побачивши валізи на порозі. Тоді я вніс ясність, показавши їй те, що бачив на власні очі.

Для них з сином я придбав квартиру, у якій Оксана мала право проживати до повноліття Станіслава. Головною умовою було не водити туди коханців. Послуги няні я теж продовжив оплачувати. Оксана мене не послухала та у квартирі сина раз у раз були інші чоловіки. Вона почала приводити Станіслава до мене, щоб мати змогу десь поїхати зі своїм черговим чоловіком.

Врешті-решт я не витримав, перевіз речі сина до себе та продав ту квартиру.

Тепер ми з сином проживаємо разом, а Оксана лише з’являється раз в пів року з вимогами віддати їй дитину. Поки ситуація знаходиться в підвішеному стані.

КІНЕЦЬ.