Ще до весілля я бачила, що мій чоловік по-особливому добре ставиться до своєї мами, але тоді я не надала цьому якогось особливого значення, бо вважала це добрим знаком – якщо він так поважає свою маму, то і мене він теж так само буде поважати і цінувати. Зараз ми в шлюбі вже 5 років, і я зрозуміла, що у нас не зовсім все так, як я собі це уявляла.

Живемо ми окремо, мій чоловік добре заробляє, тому ще до нашого одруження придбав двокімнатну квартиру, в якій ми зараз і мешкаємо.

Я до весілля працювала, і теж дуже непогано заробляла, але потім я пішла в декрет, і своїх грошей у мене не було. Я жила за гроші чоловіка, благо, мені і дитині він ні в чому не відмовляв.

Не відмовляв ні в чому мій чоловік і своїй мамі, і мова навіть не йшла про купівлю продуктів чи оплату комуналки. Свекруха мала значно грандіозніші потреби і бажання, які обходилися нашому сімейному бюджету у значні суми.

Мама чоловіка щороку влітку їздить на море, восени і навесні на курорт, а зимою – в гори, і все це оплачує мій чоловік. Не важко здогадатися, що все це нам обходиться в кілька десятків тисяч гривень.

З моєю мамою зовсім інша ситуація. Вона живе сама в селі, у своєму власному будинку. Працює мама на пошті, тому отримує мізер. Її дуже виручає господарка, яку вона тримає.

Мама не лише сама себе забезпечує продуктами, але й нас. Вона вважає своїм обов’язком щосуботи передати або привезти самій нам дві сумки домашніх продуктів, щоб ми зайвий раз не витрачалися.

Якось мама приїхала знову, роззулася в коридорі, зняла свою курточку, а я як глянула, в чому вона одягнена, то ледь не розплакалася. Ноги у мами були мокрі, бо чоботи давно пора було викинути, а курточка така, що в ній і весною було б холодно, не те, що взимку.

Ввечері, коли прийшов чоловік, я попросила його, щоб він дав мені 10 тисяч гривень, аби я змогла купити мамі новий одяг. Я навіть подумати не могла, що після того, як чоловік так допомагає своїй мамі, він відмовить моїй у такій дрібниці. Але чоловік сказав, що зайвих грошей у нього немає, і до того ж, це не його мама, а моя, і це мені треба думати, як їй допомогти.

Мене ці його слова і образили, і розізлили. І я придумала – вирішила виходити на роботу, дитині нашій вже 3 роки якраз минуло, то ж саме час повертатися з декрету.

Чоловік був проти такого мого рішення, адже потрібно було до обіду оплачувати дорогий приватний садок, а після обіду, поки я не повернусь з роботи, кілька годин доведеться свекрусі посидіти з онуком.

Та свого рішення я не збиралася змінювати, занадто сильно мене зачепили слова чоловіка. З першої зарплати я купила мамі і нові чоботи, і нову курточку, і ще деякі необхідні їй речі, витратила на це всю зарплату. Чоловік бурчав, але відкрито мені і слова не сказав. Та хай би лише попробував. Я вважаю, що все правильно зробила.

Джерело