Якось прийшов зять до тещі в гості. Теща наготувала всякої смакоти, посадила свого зятя за стіл та й каже:

– Зятю, у мене тук кран так давно вже тече.

– І що? – неохоче мовив зять, ледь відірвавшись від смачного пирога.

– А ще шпалери від стін відклеїлися.

– І що?

– А ще стелю пофарбувати потрібно, геть пожовтіла вся.

– Мамо, говоріть мені прямо, що вам потрібно! – не витримав зять, доїдаючи останню ложку борщу.

– Та хочу тебе попросити, зятю, щоб ти допоміг мені полагодити усе це.

– Так, мамо! – гримнув кулаком по столу зять. – А воно мені потрібно? Це ж все не моє!

Погорювала теща, подумала трохи, та й наступного дня переписала свою квартиру на зятя.

Той знову прийшов в гості, теща єхидно йому й каже:

– І чого це ти, зятьок, за ремонт в хаті ніяк не берешся? Он, подивись, шпалери відклеїлися, кран протік, стеля така чорна, що й голову страшно підійняти.

– Так, мамо! А воно вам треба? Ви чого так переживаєте? Це що ваше?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!