Чоловік пішов і захотів забрати дочку.

Надійка росла хворобливою дівчинкою. Чи то через свою хворобу, то чи в силу свого характеру була вона сором’язливою і тихою. Мати з батьком обожнювали дочку і ніколи її не кривдили. За матеріалами

Так і виросла вона не пристосованою до нашого швидкого і жорстокого століття. Їй би в романтичному вісімнадцятому жити …

І зустріла ця романтична дівчина свого принца. Хоча, насправді він на нього ніяк не тягнув. Був швидше з метушливих, меркантильних чоловіків. Але Надія цього не помічала зовсім, вона дивилася на свого чоловіка крізь рожеві окуляри і буквально обожнювала його.

Перші кілька років жили вони дійсно непогано – Євген створював різні бізнес-проекти, крутився по всякому, а Надя ростила маленьку дочку і чекала чоловіка з роботи.

Крах їх відносин настав, коли Катрусі, їх доньці виповнилося три рочки. Євген досить таки високо піднявся в плані бізнесу, відкрив свою велику справу і почав днями і ночами пропадати на роботі. Принаймні дружині свою відсутність вдома він пояснював саме цим.

Насправді всі ночі він проводив зі своєю новою секретаркою Людочкою, яка здавалася йому такою розумною, красивою, а головне – сучасною. Чим вигідно відрізнялася від дружини.

Незабаром її чоловікові порядком набридло таке життя і він вирішив розставити всі крапки над “i”. Поставив Надю перед фактом розлучення і сказав про те, що після нього їх дочка залишиться з ним. Надя, природно, запротестувала, але слухати жінку, на жаль, ніхто не став. Чоловік сам зібрав її речі і виставив дружину за двері.

Надя стукала у двері, плакала, але чоловік був невблаганний. У квартирі надривалася плачем Катруся, але Євген не відкрив і після цього.

Згорьована жінка поїхала до батьків і все їм розповіла. Ті зробили спробу повернути внучку, але і вона закінчилася провалом. Адвокат, до якого вони звернулися, пояснив їм, що батько має таке ж право на дочку, як і мати. Поки він нічого зробити не може, потрібно чекати суду.

Суд, на жаль, нічого не вирішив. Євген виставив дружину не в дуже гарному світлі – безробітна, погана мати, свого житла немає. І йому, звичайно ж, повірили.

Надя на колінах стояла в залі суду і кричала: “Віддай мені дочку, благаю!” Але рішення суду було незаперечним. Дочці призначили жити разом з батьком.

Минуло пів року. Весь цей час Надя просто вила від туги за дочкою. А потім, в один прекрасний для неї день, донечку їй повернули.

Господь ніби бачив, кому погано, а хто зовсім з котушок з’їхав. Її колишній чоловік не впорався з великими грошима, які на нього звалилися. Вклався кудись не туди, прогорів, продав свій бізнес і зaпив.

За дитиною весь цей час доглядала няня, а коли грошей їй платити не стало, то Євген привів дівчинку до колишньої дружини з одним тільки словом: “На!”

А Надя від радості все йому пробачила. Пробачила, але до себе не підпустила, хоча він і просив все повернути, як було. Пам’ятала вона, як благала його, а він мало по ній не пройшовся.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.