Співчуваю та розумію автору історії, яка ненавидить свекруху і не дозволяє їй спілкуватися з онукою. Те, що пережила я, і ворогу не забажаю.

З моменту нашого знайомства з батьками чоловіка свекруха мене не злюбила, і відразу ж і в обличчя мені було сказано, що я дівчина легкої поведінки. Мене ображали просто так, причому цивільний чоловік ніколи не підтримував і не захищав, а казав, що я маю все це терпіти і підлаштовуватися, бо це його мама.

Вона в цей же час вбивала в його голову, що мати одна, а дружин може бути багато. Їй не подобалося все. Якщо я дзвонила, вона йому висловлювала, щоб він заборонив мені це, якщо не дзвонила, казала, що я її не поважаю. Там усе було негаразд.

Розумію, що винна сама, любила дуже чоловіка, треба було тікати раніше. Час минав, народилася дочка, їхня родина посварилася з моїми батьками, з усіма своїми родичами, і ось тепер вони перейшли на онучку. Причому я з їхніми родичами досі спілкуюсь чудово.

Я відсторонилася від них і перестала зі свекрухою спілкуватися взагалі і їздити туди, але вона продовжувала знущатися з внучки (їй 8 років). То вона не так вихована, то вона не пише, то обзивала дурною і пліткаркою за те, що вона ділилася зі мною, коли вона її ображала.

Свекруха казала, що вона зашугана, хоча в мене просто спокійна дитина лаяти її нема за що. Говорили, ніби я налаштувала дитину проти них, проти батька. Хоча, по суті, ніколи їй не приділяли уваги, жодного разу навіть не написали самі, тільки вимагали, щоб писала вона.

Підсумок усієї цієї історії один — чоловік і батько дівчинки від нас пішов до матусі, зі словами який він сліпий був 11 років. Причому хочу сказати, що там усі дівчата до мене, хто був і ті, кого приводив його брат, усі для свекрухи були поганими.

Хочу сказати тим у кого ця ситуація і ще немає дітей: «дівчата тікайте! Свекруха зробить все, щоб розлучити вас. Ви не зміните нічого, тільки діти зростатимуть без батька.

КІНЕЦЬ.