Зі спальні пролунав голос свекрухи. Вона попросила щось поїсти. Відкрила холодильник, підігріла суп, і порізала на шматочки, щойно засмажену котлету.

Напевно, саме цей запах розбудив апетит. Поставила тарілочки на тацю, і допомогла їй сісти. Дивитись, як вона їсть,  мені не хотілося, тому я вийшла. Тільки й почула ззаду: «Дякую, дочко». Ох, чи давно ви стали мене так називати?

Одружилися ми із чоловіком шість років тому. Можливості відразу жити окремо не було, от і довелося пізнати на своїй шкірі всю красу життя з мамою чоловіка. Сказати, що Валентина Василівна мене не злюбила, не можна було. На людях вона всіляко підлещувалась, і показово «дружила» зі мною. А вдома починала повчати, Все, що я робила, було неправильним.

Ще гірше було з моїми успіхами на роботі. Свекруха була впевнена, що місце жінки винятково на кухні, біля плити. Якщо я захоплено розповідала про новий тренінг, або успішний звіт, вона мотала головою, і зводила розмову до того, що саме в цей час, її синочок сидів голодний. Чоловік мій постійно боронив мене, намагався пояснити, що пишається мною.

Але, вона мала свою думку. Все закінчувалося тим, що вона має більший життєвий досвід, і насправді вона переживає за нашу сім’ю. І це зараз мій коханий мною пишається, а якщо я пропадатиму на роботі, то мені підвернеться якийсь бабій, і влізе в нашу родину.

Такі міркування просто вбивали мене. Стала ловити себе на думці, що вже починаю вірити, що за чоловіком потрібне око та око. І що жінці на роботі не можна затримуватись.

Зрозуміла, що терміново треба з цим щось робити, й поставила питання руба. Довелося піти жити на орендовану квартиру, хоча й було фінансово дуже тяжко.

Допомогло моє підвищення. Грошей побільшало, і життя поступово налагодилося. Ми серйозно замислилися про можливість взяти житло на іпотеку. І раптом сталося непередбачене. Завантажуючи брудні речі у пральну машину, помітила на комірі чоловіка помаду. Мене ніби вдарило струмом.

Невже моя найулюбленіша у світі людина може мені зраджувати? Вирішила не влаштовувати скандал раніше часу, і про все добре дізнатися. Не довго розповідатиму, як я опустилася до рівня перевірок телефону та комп’ютера. Кожен брудний предмет гардероба, буквально досліджувався під мікроскопом. І невдовзі виявився дивний факт.

Увечері, я крадькома обстежила чергову сорочку коханого, і нічого не виявила. Речей у кошику для білизни було мало, і я вирішила не прати, й поклала назад. Коли ж через пару днів я знову взяла цю сорочку, на ній виразно виділялися червоні сліди. Одягнути її ще раз чоловік не міг. Як тоді вони на ній опинилися? Я наважилася простежити, хто ж може ходити до мого чоловіка.

Сказала, що затримаюсь на нараді, а сама стояла неподалік будинку. Яке ж було моє здивування, коли побачила свекруху! Виявляється, вона продовжувала не лише спілкуватися із сином.

Але, як і раніше, намагалася гнути свою лінію. Як тільки дізнавалася, що я затримуюсь на роботі, одразу ж бігла до нього з пиріжками. Йому не хотілося розповідати мені про це. Боявся, що почнеться скандал, та й з мамою сваритися не хотілося.

У будинок я зайшла саме тоді, коли матуся була у ванній кімнаті. Звичайно, що чоловік цього не помічав. Ну, захотіла мати руки помити, що з того? Я ж вивернула всю білизну з кошика на підлогу, і показала  йому чергові червоні сліди на одязі. Він, звичайно, був здивований, а я пояснила, що свекруха вже не вперше залишає такі мітки, щоб посварити нас.

Спочатку Валентина Василівна казала, що я все вигадую. Але як тільки я схопила її сумочку, і сказала, що зараз витрушу її вміст, і знайду відповідну помаду, здалася і зізналася. Виявляється, вона надумала собі, що я не можу мати дітей! Така дурість спала їй на думку від того, що одружені ми були вже не один рік, а я ще не була при надії.

Думка про те, що ми просто оберігаємося, і хочемо спершу визначиться зі своїм особистим житлом, навіть нею не розглядалася.

– Навіщо ж тоді взагалі було оформляти відносини, якщо відразу ж не мати дітей? Звичайно, її синочок цілком здоровий. Отже, згідно з її логікою, вся річ у тому, що я «порожня».

Коли чоловік все це мені розповів, я оскаженіла, та й він був розчарований. Нарешті прийшло усвідомлення, що могла статися справжня сімейна драма. Ми могли розлучитися через ці сліди, недовіру, підступи, та поспішні висновки.

Понад рік ми не спілкувалися з нею, чоловік не брав слухавку і, просто повертав у інший бік, якщо її бачив. Свекруха просила вибачення, телефонувала мені, плакала, і благала поговорити з ним.

Все вирішила нагода. Взимку на неї впала брила снігу з даху. Вона дивом вижила. Не знаю, може, це було покарання згори. Проте, ця трагедія дозволила мені пробачити її.

Та й чоловік, звісно, переглянув своє ставлення до матері. Знаєте, що найдивовижніше? Саме в цей час мені запропонували чудову роботу, яку, практично повністю, можна виконувати дистанційно. І як тільки свекрусі стало краще, я сама запропонувала забрати її до нас.

Чоловік просто заплакав, і сказав, що не чекав від мене такої мудрості. Яка там мудрість? Життя просто саме все розставляє на свої місця. І зараз я спокійно доглядаю за жінкою, яка псувала мені життя. А мудрість це, чи жалість до старості, навіть не знаю…На ваш розсуд.

КІНЕЦЬ.