Зараз я знаходжуся в такому становищі, що й не позаздриш. Я вагітна від мого коханого хлопця, живу в будинку його мами. Але це ще нічого, разом з нами живе ще одна дівчина, яка теж від Олексія вагітна. Це просто ганьба якась.

Його мама Вікторія Сергіївна пустила нас до себе жити, адже діватися нікуди, проте ні з нами, ні зі своїм сином вона не спілкується. Коли бачить нашу шведську сім’ю, то ховає очі та лише голосно зітхає.

Коли ми почали зустрічатися з Олексієм, він клявся мені у вічному коханні, говорив, що я жінка його мрії та лише зі мною він бажає прожити решту свого життя. Звістка про вагітність викликала у мене радість, адже коханий казав, що хоче мати зі мною багато дітей.

Як згодом з’ясувалося, я в нього не одна та абсолютно те ж саме він говорив Оксані. Тепер ми з нею в однаковому положенні. Звичайно, що про існування одна одної ми навіть не здогадувались.

Найцікавіше те, що ми з нею на однаковому місяці вагітності. Ми з нею навіть ззовні схожі.

Батьки відмовились мене приймати до себе жити. Олексій ні з ким з нас не одружується, бо не може когось одного обрати. Без своєї волі я опинилася в такому складному положенні. Одружитися з нами обома він, звичайно не може, так і живемо…

Соромно дивитися людям в очі. А коли підросте моя дитина що я їй скажу?

Якби мені було куди йти, щоб не бачити Олексія та Оксану. За чоловіка я не збираюся принижуватись та вступати з кимось у суперництво.

КІНЕЦЬ.