Живемо ми зараз зі свекрухою у Венеції. Мені і в душ не можна, раз я не працюю! Але вона сама нам запропонувала жити з нею, хоча ми не просилися, чоловік пропонував окремо зняти житло. Навіщо було, питається?

Розповім трохи про себе і нашу ситуацію. Заміжня я чотири роки, є дворічна донечка. Спочатку у нас все було чудово, але через фінансові проблеми чоловікові довелося поїхати на роботу в іншу країну до своєї мами, в Італію.

Максим нам відправляв свою зарплату щомісяця, але потім вони з мамою сказали, щоб ми переїжджали з дитиною також до них і жили всі разом в Італії.

І ось я приїжджаю з дитиною, Стефі був тоді рік. Віолета Володимирівна навіть в аеропорту не хотіла зі мною чомусь вітатись. Я подумала, може, я щось не так зрозуміла. Думала, що все добре.

Мама Максима запропонувала жити разом. Ми погодились. І тут почалося: вона почала рахувати зарплату мого чоловіка, говорити, щоб ми економили; сказала, що той, хто не працює, той не приймає душ, а вдома одна я не працюю, бо дитина ще мала.

Найдивніше – свекруха зараз почала ховати від мене продукти. Кажу чоловікові про це, він максимум зробить мамі якесь легке зауваження – і все.

Я просила чоловіка з’їхати та жити окремо, але він каже, що йому так зручно жити. Але я не можу так більше, хочу або додому в Україну до своїх батьків, або на окреме житло.

Я тут чужа і зайва людина, і якщо я не приношу грошей, то не маю права ні купатися, ні купувати щось, причому, на гроші чоловіка, не свекрухи ж.

Я втомилася. Я іноді питаю себе, а воно мені треба? Чоловіка люблю, але мені моє емоційне здоров’я і спокій дитини важливіше. Працювати поки що я не можу. Як пояснити свекрусі, що так не можна до мене ставитись? Я ж до неї ставлюся з повагою.

Чи краще повернутися додому? Але тоді ми мабуть з часом розлучимося з Максимом. Що б ви могли мені порадити?

Джерело