Не розумію, як моя дочка знайшла такого чоловіка? Микола нічого не вміє.

Оленка з ранку біжить на роботу. В обід прибігає на годинку, щоб хутенько щось прибрати, приготувати і біжить на другу роботу. Приходить додому о десятій вечора і знову готує та прибирає. Так кожен день. В неї немає жодної вільної хвильки. Донька постійно щось робить.

На першій роботі Олена працює до дванадцятої години дня. Встає о п’ятій ранку, щоб в шість вже бути там. На другій роботі має бути о другій, а закінчує о дев’ятій. Те що вона заробить, витрачає на оплату рахунків та продукти. Скуповлюється Оленка на 1500-2000 гривень, бо Миколі нічого їсти. Який жах!

Що ж робить мій зятьок? А нічого! Він лежить на дивані цілий день. На роботу не ходить, бо його постійно щось не влаштовує. То зарплатня погана, то його не шанують, то він ще якусь побрехеньку придумає.

Може Микола хоч в квартирі якусь чоловічу роботу робить? Ні! Я була шокована, коли побачила в якому стані квартира! Розетки вилізли зі стін. Микола просто притуляє їх назад до стінки і вдає, ніби вони робочі.

Якось я прийшла до них в гості. Олена бігала по кухні. Щось смачненьке варила. Микола вдавав, що він зайнятий. «Ремонтував» стола. Тому столу років тридцять, якщо не менше. Олена давно могла придбати новий, але Микола протестував. Він запевняв, що відремонтує старий.

Просидів зять години зо дві над «ремонтом». Розібрав стола і щез. Побіг до сусіда за інструментами. Стола розібрав та покинув посеред кімнати. Ми переступали через той безлад. Через годину, Микола так й не повернувся. Ми вже повечеряли, випили чай з тістечками і встигли посуд помити. Миколи не було, коли я йшла додому. Він прийшов тільки вранці. На підпитку. Стіл досі лежить розібраний. Деталі Олена перетягла самотужки на балкон. Вже минуло три місяці.

Якось Олена попрохала Миколу забрати її з магазину, адже вона хотіла придбати багато продуктів. Вдома закінчується все і одразу. Це якийсь неписаний закон підлості. Донька купила миючі засоби, шампуні, мило, купу продуктів. Загрузила покупки у три торби і стала чекати на Миколу. Прочекала бідна три години. Він так і не з’явився. Пішов до друга на застілля. Олена самотужки перла ті торби. На половині дороги, викликала таксі. Микола, як завжди, повернувся під ранок. Про свою обіцянку забув, ще й дорікнув Олені, що вона витрачає ЙОГО важко зароблені гроші.

А що було на Новий рік? О, то така історія! Микола з’їв все, що дочка приготувала на свято. Зять вирішив, що покликати своїх друзів, чудова ідея. Поки дочка ходила по справам, він привів якихось чоловіків до хати, поставив пляшку на стіл і з’їв усе, що Олена приготувала. Коли дочка повернулася додому, то ледь стрималася від істерики. Вона мовчки пішла з квартири. Новий рік зустріла з нами. Микола навіть не зателефонував до Олени. Дружина кудись зникла, а йому байдуже.

Думаю, донька прозріла тільки нещодавно, але вона ще не готова вигнати свого горе чоловіка. Під час останньої розмови Олена зізналася мені, чому залишається з Миколою.

• Мамо, але ж ти якось зробила з батька нормального чоловіка. Ти сама казала, що він нічого не заробляв, лежав на дивані, але зібрався, почав багато працювати та витяг вас з багна. Чому з Миколою так не виходить? Може я роблю щось не правильно?
• Доню, твій батько завжди працював. Був у його житті важкий період, але він знає, що таке робота. Твій Микола — геть інший випадок. Не рівняй всіх чоловіків зі своїм батьком. А взагалі, зозулько моя, люди рідко змінюються. На початку вашого сумісного життя, Микола працював?
• Ні, мамо…
• То що ти зараз від нього очікуєш?

Олена нічого не сказала, але почала діяти. Вона звільнилася з однієї роботи, але на іншій взяла додаткові години. Замість того, щоб бігти в обід годувати Миколу, ходила гуляти чи пити каву з колегами. Зятю то не сподобалося. Олена лише трішки більше почала приділяти уваги собі, але Микола одразу відчув загрозу своєму звичному стилю життя. Подивимося, що буде далі. Сподіваюся, донька не зійде з вибраного шляху.

КІНЕЦЬ.