Ми з чоловіком пенсіонери. Тримаємо своє господарство, город. Маємо курей, кролів та корову. Чоловік займається пасікою. Тому щонеділі я продаю на базарі мед та молочні продукти.Вдається відкласти чималу суму на чорний день.

У нас двоє дорослих дітей. Син Ігор мешкає з родиною в Ужгороді. Він має пристойну роботу і заробляє непогані гроші. А нещодавно з братом  дружини  невеликий бізнес започаткували — відкрили магазин сантехніки. Півроку тому він і машину на свої гроші купив. Дружина з ним, наче за кам’яною стіною.

Ми з чоловіком тільки радіємо, бо якщо наш син успішний і щасливий, то й ми теж.

Має хорошу дружину та двох синів. До нас їздить тільки на свята, бо дорога далека.

Дочка Софія живе у місті за 20 кілометрів від нашого села. Довго наша Софія перебирала кавалерами, поки не вибрала її Володимира. Прости Господи.Стільки хороших хлопців кликало її заміж, а вона вибрала його.

Зять змінює роботу мало не кожних 3 місяці. Скрізь йому не так. Софія працює вихователькою в садочку. А внучка Полінка має саме йти до першого класу. Володя її справжній ледар, вдома палець об палець не хоче вдарити. Ми з чоловіком допомагаємо їм усіма продуктами з села. Також даємо частину грошей на оплату орендованої квартири. Грошей у дім не приносить, добре що донька заробляє, бо інакше ми з чоловіком мали б їх тягнути на своїй шиї наповну.

Гірко мені стає на душі, коли думаю про свою Софію. Де моя донька завинила, щоб на її долю випав такий непотрібний чоловік? Невдячний, скупий, непрацьовитий, і ще любить випити зайвого мало не щодня. Я вже і натякала їй покинути його, але Софія його кохає, і хоче щоб у дитини був батько.

Одного ранку до нас в село приїхав Володимир. Ми з чоловіком дуже здивувались, чому він без нашої дочки та онуки. Він був дуже схвильований, і попросив у нас грошей на лікування Полінки. Виявляється вони зараз в лікарні, проходять обстеження, є підозра на рак крові. Грошей треба багато, бо лікування довге та дороговартісне.

Я стала дзвонити дочці, але її телефон був вимкнений. Ми з чоловіком були в такому розпачі, що бездумно дали для зятя 150 тисяч гривень. Просто спакували в пакет, і він поїхав. Обіцяв ввечері подзвонити, розказати, як почувається  онучка, і повідомити, коли можна її навідати.

Ввечері телефон мовчав…Вранці подзвонила наша Софія з невідомого номера, і сказала, що загубила телефон. І що Володимир її зник, вдома не ночував. Поки вона вчора проходила медогляд з Полінкою до школи, він забрав свої речі, і кудись поїхав.

Я все розказала дочці. Який підлий її Володя, як обвів нас з батьком навколо пальця. І не побоявся Бога, і розказав про страшну вигадану хворобу доньки.

Софія з ним розлучилась. Не змогла пробачити такої підлості. Переїхала до нас в село з онучкою. Володимира ми залякали поліцією, тому щомісяця повертає нам вкрадені гроші по декілька тисяч.

Молю Бога, щоб він колись послав для моєї дочки хорошого  та щирого чоловіка.

КІНЕЦЬ.