З Олегом я живу три роки у шлюбі. Зараз ми очікуємо на поповнення в нашій новоствореній сім’ї. У мого чоловіка вже є дитина від першого шлюбу. Хлопчика звати Артемко.

На початку нашого знайомства він виявився дуже милим й чемний.

Але коли він дізнався, що я вагітна, змінив своє ставлення.

Одного разу кинув у мене пляшку води, я зробила зауваження, але реакції нуль. Неодноразово мене штовхав, наче спеціально. Після того, як я впала, то зрозуміла, що з ним потрібно щось робити. Я розказала про це все чоловікові.

Олег сказав колишній, що згідний бачитися з дитиною, але лише на нейтральній території, а не в нас вдома.

Такою заявою вона не зовсім була задоволена. Почала приводити дитину частіше до нас у дім до того ж сама тут сидить. Чекає поки він пограється й побуде зі своїм батьком, а потім йде додому.

Збоку виглядало так ніби вона заставляє свого сина бути в нас. Ще почала більше спілкуватися з Олегом. То потрібно малого забрати із занять, то відвезти додому тощо. А при розлучені казала, що зробить все можливе, щоб син рідше бачився з батьком. А тепер почала вимагати, щоб Олег був частіше з ним. Не розумію тих жінок.

Чи то її розізлило, що ми чекаємо на дитину чи що?

При тому я знаю, що вона часу не гає, щомісяця новий хлопець. Але серйозних стосунків ні з ким так і не вдається побудувати. А син не встигає запам’ятовувати імена маминих залицяльників. Я вважаю, що не нормально.

Коли я народила, то сказала Олегу, що не хочу, щоб у наш дім приходила колишня з його сином. Він з ними переговорив і з того часу поріг нашого дому вони не перетинали.

Я б не хотіла, щоб моя дитина побачила, що у батька до нас була інша сім’я. Пройшло з того часу двадцять років.

У мене вже двоє дорослих дівчаток.

А з сином чоловіка ми так і не підтримує жодного зв’язку. Але коли потрібно щось, то Олег допомагає.

Я не жалію. що ще тоді обірвала зв’язок між ними. А то хтозна скільки б його колишня ходила до нас, а її син неадекватно поводився.

КІНЕЦЬ.