З Марією Іванівною я в хороших стосунках була, до недавнього часу. Справа в тому, що ми з Вадимом вирішили збільшити свої квадратні метри, і переїхали в нову квартиру. Після того, як ми облаштувалися в гості напросилася його мама. Я проти не була, склала список страв, хотіла здивувати другу маму, але виявляється, не порадіти за нас вона прийшла, і навіть не для того, щоб провідати єдину внучку.

Як таке їй взагалі прийшло в голову? Ми з чоловіком одружені більше п’яти років. Все більш менш у нас добре. Після народження дитини вирішили поміняти мою однокімнатну квартиру на більшу – все ж дитині в недалекому майбутньому потрібна своя кімната, та й у нас повинен бути свій особистий простір.

Квартиру, звичайно ж, взяли в іпотеку, але власник один – я. Хоча, по суті, це тільки на папері, адже житло придбано в шлюбі, а значить в разі чого ділиться навпіл.

Так, я знаю, що можна виділити моє вкладення від дошлюбної квартири, а решту поділити, але все одно доведеться “пиляти” квартиру. Ми про це взагалі не думали до останнього часу. Навіть гадки не мали про розлучення. Але в останні пів року, як зараз модно говорити, “щось пішло не так”. Чи то ми трохи втомилися один від одного, то чи побут, кредит і проблеми затягнули.

Словом, тим що не все у нас гладко, чоловік поділився зі своєю мамою. Може і з добрими намірами, щоб отримати мудру жіночу пораду, але вийшло все зовсім навпаки. Днями свекруха вирішила приїхати до нас на вечерю. Це було досить дивно, тому що зазвичай ми зустрічаємося у вихідні пару раз на місяць, або самі приїжджаємо до неї з дитиною, або вона до нас, якщо їй зручно. Ну, думаю, добре. Приготую вечерю, поспілкується з онукою.

У призначений день Марія Іванівна приїхала до нас раніше, чоловіка ще вдома не було. Я саме поралася на кухні з вечерею, роблячи останні приготування. Навіть не поспілкувавшись з онукою, свекруха зайшла на кухню і зачинила за собою двері.

– Улянко, нам потрібно серйозно поговорити. Я знаю, що у вас з Вадимом не все гладко. І я тут подумала, що в разі розлучення ти мого хлопчика “обереш, як липку”. Я мало не поперхнулася водичкою від такої заяви.

– По-перше, з чого ви взяли, що ми збираємося розлучатися? А по-друге, при чому тут наше з ним майно? Ми вже давно все обговорили з ним на самий крайній випадок.

– Ні, так справа не піде. Знаю я вас – нинішніх молодих. Ви готові піти на все, щоб залишити майно собі. Тому я вирішила, що цю квартиру вам пора вже зараз поділити на всякий випадок. Відпиши моєму синові половину квартири, щоб він залишився з житлом, якщо що. Від такого нахабства у мене просто щелепа відвисла.

– Тобто вас в принципі не бентежить, що 50 відсотків цієї квартири коштувала моя стара квартира, а іпотеку після виходу з декрету платила зі свого додаткового доходу?

– Все, що в шлюбі, загальне, – наполягала свекруха.

– А ви зі своїм сином цю тему взагалі обговорювали?

– Ні, йому взагалі нема чого вникати в такі речі. Я і сама можу розрулити все.

– Значить так, з вами я цю тему обговорювати не буду. Ми з чоловіком самі розберемося, що і як нам робити. І спасибі, що ви про мене такої “хорошої” думки виявилися. Більше я розмовляти не хочу. Можете, звичайно, дочекатися сина, але я з вашого дозволу вас покину.

Я пішла в кімнату до дитини, а через п’ять хвилин почула, як грюкнули вхідні двері.

Чоловік приїхав додому тільки через годину і був вкрай здивований відсутністю мами. Опустивши емоції, я розповіла про розмову.

Вадим відповів, що нічого про це не знає і ніяких подібних тим з матір’ю не підіймав. І пообіцяв серйозно поговорити з мамою і припинити подібні витівки в майбутньому. Я ще довго не могла заспокоїтися. З одного боку, напевно варто було поговорити не так імпульсивно, можливо, я сказала щось зайве, але з іншого, я вважаю за краще відразу ставити таких людей на місці, навіть якщо вони і родичі.

Хіба я не права?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

Джерело